Судове рішення #11869397

Справа № 2-2242/09  

Категорія 4  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  18 січня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді – Кравченко В.Є.  

при секретарі  - Савкіні Д.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю,  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_4 звернулась   до суду з позовною заявою   до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом вселення її та неповнолітньої дитини в квартиру АДРЕСА_1 в місті Севастополі та зобов’язання відповідачів не перешкоджати в користуванні та проживанні у квартирі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та її неповнолітня дочка є власниками ј доли трьохкімнатної квартири № 54 кожна, відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками інших ј долів квартир № 54 кожний. Протягом року відповідачі перешкоджають позивачу на дитині проживати в квартирі, в зв’язку з чим останні змушені проживати у чужих квартирах, що порушує законні інтереси та право власності позивача та неповнолітньої дитини. Враховуючи той факт, що відповідачі у добровільному порядку перешкоди не усувають, тому позивачка змушена звернутися до суду.  

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі.  

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують, пояснили, що ніколи не чинили перешкоди позивачу та неповнолітньої дитині у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1  

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.  

Право власності на житло захищається Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України.  

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.  

Згідно ст. ст. 355, 358, 361 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.  

Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України, ст. 150 Житлового кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.  

Стаття 391 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.  

Згідно статтям 10, 57 - 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Відповідно до ст. ст. 212, 214 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.  

Судом встановлено, що позивач та її неповнолітня дочка кожна є власниками ј доли трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в місті Севастополі, відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками інших ј долів квартир № 54 кожний. Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім’ї та прописки) від 19.11.2008 у квартирі АДРЕСА_1 проживають та прописані чотири особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Згідно пояснень відповідачів, що не заперечується позивачем, позивачка та її неповнолітня донька в квартирі АДРЕСА_1 не проживають, залишили квартиру добровільно, вселитися у квартиру з метою проживання не намагалися, наміру проживати у квартирі також не виказували. Відповідачі наполягали, що з їх боку будь-яких перешкод у здійсненні позивачем права власності та користуванні квартирою не чиниться.  

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем суду не надано належних та допустимих доказів порушення її права власності на квартиру, в тому числі права користування квартирою, за захистом яких вона звернулась до суду.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  

  В И Р І Ш И В :  

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295   Цивільного процесуального кодексу   України.  

  Суддя Нахімовського  

районного суду м. Севастополя                              Кравченко В.Є.    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація