КОПІЯ справа № 2а- 270/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сесь Миколи Михайловича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 12.10.2010 року серії АЕ1 № 055522 в справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
22.10.2010 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в Варвинський районний суд з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сесь Миколи Михайловича про визнання протиправними дії суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 12.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 055522, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, посилаючись на те, що постанова винесена відповідачем з порушенням положень чинного законодавства.
З позовної заяви вбачається, що 12.10.2010 року позивач, керуючи транспортним засобом «МАЗ 533603»/реєстр. номер НОМЕР_1, на 24 км автодороги Р-52, рухався по правій стороні і після знаку 1.12 ПДР, де ремонтні роботи не проводились на даній ділянці дороги, позивач повернув на ліву смугу руху, яка була вільна від транспортних засобів та об’їхав дану ділянку дороги, потім знову зайняв праву сторону для продовження руху, при цьому поміх в русі транспорту він не здійснив. Незважаючи на безумовне виконання Правил Дорожнього Руху, позивач був зупинений працівником ДАІ з причин порушення ним п. 11.5 Правил Дорожнього Руху.
Відповідачем був складений протокол від 12.10.2010 року про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 235270 та винесена оскаржувана постанова від 12.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 055522 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначає, що Правила Дорожнього Руху не порушував, а відповідачем допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Як вбачається з позовної заяви, позивач не порушував Правил Дорожнього Руху, оскільки п. 11.5 вказаних Правил не забороняє рухатись в даному напрямку по лівій стороні.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, з підстав викладених в адміністративному позові.
Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час, місце і дату розгляду справи /а.с. 17/. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За вказаною нормою права, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 N3353-XII (із змінами і доповненнями) учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2010 року інспектором дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщиком міліції Сесь М.М. відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 235270, за порушення вимог пункту 11.5 Правил Дорожнього Руху.
З позовної заяви вбачається, що 12.10.2010 року позивач, керуючи транспортним засобом «МАЗ 533603» /реєстр. номер НОМЕР_1/, на 24 км автодороги Р-52, рухався по правій стороні і після знаку 1.12 ПДР, де ремонтні роботи не проводились на даній ділянці дороги, позивач повернув на ліву смугу руху, яка була вільна від транспортних засобів та об’їхав дану ділянку дороги, потім знову зайняв праву сторону для продовження руху, при цьому поміх в русі транспорту він не здійснив.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи внутрішніх справ мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою від 12.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 055522, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 450 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність – є зокрема і порушення водіями транспортних засобів розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Відповідно до п. 11.5. Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами норм КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим зібрані по справі про адміністративне правопорушення докази повинні містити достовірну інформацію, підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення
У відповідності до п.13.7.1. Наказу МВС від 27.03.2009 року за № 111 "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС", основними методами несення служби працівниками Державтоінспекції є спостереження за дорожнім рухом. Інструкція визначає, що під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті.
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні протоколу від 12.10.2010 року про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 235270, що є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення, позивачем було надано пояснення «Правил дорожнього руху не порушував, по правій смузі погана ділянка руху, яку я об’їжджав, яма на ямі». Відповідачеві, для застосування адміністративного стягнення до позивача ОСОБА_1, необхідно було встановити та підтвердити доказами факт порушення водієм транспортного засобу п. 11.5 ПДР України.
У відповідності до вимог ст.ст. 252, 254 КУпАП України, працівник Державтоінспекції зобов’язаний оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол від 12.10.2010 року про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 235270, складений у відповідності до вимог положень ч. 1 ст. 256 КУпАП та містить обов’язкові дані, передбачені вказаною статтею. З оглянутого протоколу встановлено, що ОСОБА_1, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та ст. 63 Конституції, про що свідчить підпис самого позивача у протоколі про адміністративне правопорушення. На виконання положень ст. 268 КУпАП, відповідачем було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З наданих пояснень позивачем в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що він заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення та стверджував, що повернув на ліву смугу руху для об’їзду поганої ділянки на правій смузі руху, перешкоди для руху транспорту не здійснив. До наданих позивачем пояснень суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються фактичними обставинами справи, що були досліджені в судовому засіданні. Незадовільна ділянка шляхового покриття, не може бути визнано як належну підставу для невиконання вимог п. 11.5 ПДР України – руху по крайній лівій смузі руху.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач рухався на транспортному засобі в населеному пункті, позначеного п. 5.45 ПДР - "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. На початку населеного пункту був розміщений дорожній знак 5.17.1 "Напрямок руху по смугах", згідно якого не заборонено рух по лівій смузі. Жодних доказів чи клопотань про їх забезпечення на підтвердження вказаної обставини ані позивачем, ані його представником до суду надано не було. У відповідності до п.6 ст. 71 КАС України, якщо особи, які беруть участь у справі, без поважних причин не нададуть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вони посилаються, суд вирішує справу на основі наявних доказів. За даних обставин справи, суд приходить до переконання, що зазначення вигаданих додаткових даних, не обґрунтованих позивачем та його представником, слід розцінювати як лінію захисту, що не заборонено законом, та намагання позивача уникнути від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду, жодних сумнівів.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних звернень в зв’язку з протиправними діями відповідача, ані до керівництва ДАІ, ані до інших правоохоронних органів, позивачем здійснено не було та на розгляд суду не надано.
За обставин, що викладені в описовій частині адміністративного протоколу, відповідач на підставі візуальних даних, що є одним з основних методів несення служби працівниками Державтоінспекції склав протокол та виніс оскаржувану постанову.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 33 КУпАП України при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, передбачено накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 25 до 30 неоподаткованих мінімумів.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Ані під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення працівником Державтоінспекції, ані під час розгляду адміністративної справив суді, позивачем не надано доказів щодо наявності підстав, що пом’якшують відповідальність, у відповідності до вимог ст. 35 КУпАП, які необхідно було б врахувати як при винесенні оскаржуваної постанови, так і при розгляді адміністративного позову в судовому засіданні.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно порушив вимоги п. 11.5 Правил Дорожнього Руху, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом від 12.10.2010 року про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 235270, а оскаржувана постанова серії АЕ1 № 055522 від 12.10.2010 року в справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 251, 254, 280, 283 КУпАП і підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись п. 11.5 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., ст.ст. 8-12, 14, 70-72, 159-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. ч.2 ст.122, 251, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сесь Миколи Михайловича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 12.10.2010 року серії АЕ1 № 055522 в справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 листопада 2010 року. Повний текст постанови виготовлено у повному обсязі 10 листопада 2010 року.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області підпис В.Г. Павлов
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов
справа № 2а- 270/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частина)
09 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сесь Миколи Михайловича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 12.10.2010 року серії АЕ1 № 055522 в справі про адміністративне правопорушення, -
Зважаючи на складність справи, складання постанови у повному обсязі згідно ч. 3 ст. 160 КАС України відкладається на один день, до 1 0 листопада 2010 року.
Враховуючи викладене, керуючись п. 11.5 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., ст.ст. 8-12, 14, 70-72, 159-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. ч.2 ст.122, 251, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Взадоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області прапорщика міліції Сесь Миколи Михайловича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 12.10.2010 року серії АЕ1 № 055522 в справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов