КОПІЯ справа № 2а- 252/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, –
ВСТАНОВИВ:
15.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Варвинського районного суду із адміністративним позовом з обґрунтуванням порушення відповідачем її прав на пенсійне забезпечення та позовними вимогами зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області виконати перерахунок та виплату пенсії у відповідності з вимогами ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, а саме 1650,43 грн. та виплачувати в подальшому пенсію у відповідності з проведеним перерахунком.
Позивач не звертався до відповідача безпосередньо з вимогами, зазначеними в адміністративному позові, але у відповідності до Рішення Конституційного Суду від 09.07.2002 за № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю, з підстав наведених у позовній заяві, надавши до канцелярії суду заяву про зміну позовних вимог, конкретизувавши період, з якого відповідач неправомірно не здійснює перерахунок пенсії /а.с.3-5, 28/.
Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час, місце і дату розгляду справи /а.с. 25/. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За вказаною нормою права, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами. Як вбачається з письмового заперечення, що долучене до матеріалів справи /а.с.18-19/, відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи роз’ясненнями, що містяться в спільному листі Мінпраці та Пенсійного фонду від 11.03.2009 року за № 20/0/18-09/039|4096/02-01 "Щодо застосування показників заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески при призначенні пенсій та їх перерахунку у 2009 році з урахуванням стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії" .
Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженому Постановою КМ України від 24.10.2007 № 1261 та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.
Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно Головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим Постановою Пенсійного фонду від 25.02.2008 року № 5-5.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2 частини І статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання з інших джерел).
Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Пунктом 26 ст. 71 Закону України про Державний бюджет на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № І07-VI були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 107) передбачала проведення перерахунків пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визнавався згідно ст. 40 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 10 пункту 35 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема до частини 4 статі 42.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачці була призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням /а.с. 9/. Перебуваючи на пенсії, позивачка продовжувала працювати, що підтверджується відповідним записом у її трудовій книжці. У зв'язку з тим, що вона є працюючим пенсіонером та після попереднього перерахунку пенсії має 34 місяці страхового стажу, то має право на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, що передбачено ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема, належить забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Порядок здійснення зазначеного перерахунку був визначений пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме: « у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону».
З 04.03.2008 року діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного фонду від 01.02.2008 року № 4-4, за яким і обчислено показник середньої заробітної плати (доходу) за 2009 року – 1650,43 грн., що застосовується при обчисленні новопризначених пенсій у 2010 році у відповідності до пп. 2 п. 11 Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України Варвинському районі Чернігівської області перерахунок пенсії позивачу у 2010 році був здійснений із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік - 1197,91 грн., незважаючи на те, що був затверджений показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, у розмірі 1650,43 грн., який застосовується при визначенні коефіцієнту заробітної плати за 2009 рік при призначенні пенсій у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В п.1.4 Наказу Мін'юсту України від 12.04.2005 року № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів в Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» зазначено, що нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.
Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (п.7. Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року N 1261).
Виходячи з цього, вказаний лист, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, не є нормативно-правовим актом, не зареєстрований в Мін'юсті, як це передбачено Указом Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», та ніде офіційно не оприлюднений, що суперечить ст. 57 Конституції України. Таким чином, спільний лист від 11.03.2009 року Міністерства праці та соціальної політики та Пенсійного фонду України незаконно змінює діючий порядок перерахунку пенсій та істотно обмежує право на перерахунок пенсії, оскільки, будучи службовою кореспонденцією, не може встановлювати нову правову норму щодо механізму перерахунку пенсій у 2010 році.
У відповідності з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.
У відповідності з положеннями Конституції України зміст та обсяг існуючих прав і свобод не може бути звужений при прийнятті нових чи внесенні змін у діючі закони (ч. 3 ст. 22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, і юридичними засобами - здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсій у 2010 році відповідно до п. II постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік - 1197,91 грн., немає під собою правового обґрунтування, не підкріплене посиланнями на норми чинного законодавства і є всього лише спробами незаконно звузити права працюючих пенсіонерів і в 2010 році перераховувати пенсію в заниженому розмірі.
Проведений управлінням перерахунок пенсії позивачці у 2010 році, виходячи із показників заробітної плати (доходу) в середньому одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески при призначенні пенсії та їх перерахунку з урахуванням стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії, відповідно до роз'яснень спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №120/0/18-09/039 та № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, тобто врахування показника заробітної плати для обчислення пенсії за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн., є безпідставним, як з огляду на недоведеність приписів зазначених листів вимогам Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до підпункту 3 пункту II постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2010 рік є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в цій частині.
Вимога позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію в подальшому у відповідності з проведеним перерахунком, задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивачки на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст. 2,6 КАС України судом здійснюється захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, що виключає їх захист на майбутнє.
З огляду на положення вимог ст. 256 КАС України, зваживши наслідки негайного виконання і наслідки невиконання постанови до набрання нею законної сили, суд приходить до висновку, що підстав для звернення до негайного виконання винесеної постанови не має.
Виходячи з правил ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка нею суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Розмір компенсації судових витрат суд визначатиме, виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки підлягають частковому задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, ст.ст. 9-12, 69-71, 86, 94, 97', 99, 121, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ч. 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії - тобто за 2009 рік, та провести виплату, починаючи з 1 вересня 2010 року, з урахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Варвинський районний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області підпис В.Г. Павлов
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов
справа № 2а- 252/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частина)
09 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, –
Зважаючи на складність справи, складання постанови у повному обсязі згідно ч. 3 ст. 160 КАС України відкладається на один день, до 10 листопада 2010 року.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, ст.ст. 9-12, 69-71, 86, 94, 97', 99, 121, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ч. 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії - тобто за 2009 рік, та провести виплату, починаючи з 1 вересня 2010 року, з урахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Варвинський районний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов