Справа № 2-3263/10

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

         10  вересня  2010  року                   Солом?янський районний суд м. Києва

у складі:  головуючого   судді    -  Лазаренко В.В.

при  секретарі     - Сітайло Т.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної у м.Києві ради, 3-я особа – Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України,  про  визнання право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :  

 Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять визнати за ними право користування кімнатою житловою площею  16,1 кв. м., в комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що в грудні 2000 року їх сім`ї в складі чотирьох осіб – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 – на підставі рішення житлової комісії  Київського КЕУ МО України було надано для постійного проживання  жиле приміщення, а саме: кімната жилою площею 16,1 кв. м в комунальній квартирі  АДРЕСА_1 З того часу, позивачі постійно проживають в спірному житловому приміщенні, несуть витрати по його утриманню та сплачують комунальні послуги, між ними та відповідачами фактично укладено договір найму житлового приміщення і саме такі правовідносини існують між сторонами на сьогоднішній день.

Між тим,  позивачі не зареєстровані в спірній кімнаті та не перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, що порушує їх законні права.

З огляду на те, що позивачі з грудня 2000 року постійно, на законних підставах, відкрито та добросовісно користуються наданим житловим приміщенням, законність їх вселення  на проживання ніким не оспорювалася, жодних судових  рішень щодо виселення  позивачів не приймалося, позивачі фактично виконують всі обов?язки, які витікають з договору найму жилого приміщення, а тому вважають, що вони  набули право на користування  даним житловим приміщенням  відповідно до вимог ст.47 Конституції України та ст.ст. 61, 63, 64 ЖК України, позивачі просять визнати за ними  право користування спірним  житловим приміщенням.  

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  підтримали свої позовні вимоги і просили їх задовольнити.  

Представник відповідача - Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації – в судовому засіданні  проти позову заперечувала і просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність на необґрунтованість.

Представник відповідача - Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної у м. Києві ради – не заперечувала проти задоволення позову.  

Представник 3-ої особи - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України – позов підтримала і просила його задовольнити.  

Заслухавши пояснення позивачів, представників відповідачів та представників 3-тіх осіб, заслухавши свідків, вивчивши та дослідивши  письмові матеріали справи, суд приходить до  висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.    

 Як встановлено в судовому засіданні,  і  проти цієї обставини  не заперечують сторони у справі,  позивачі сім?єю у складі: чоловік - ОСОБА_1, дружина - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_4 та син – ОСОБА_3, в грудні 2000 року,  на підставі рішення житлової комісії Київського КЕУ МО України, отримали для постійного проживання житлове приміщення, а саме:  житлову кімнату, площею 16,1 кв. м, в комунальній квартирі  АДРЕСА_1 З того часу позивачі постійно проживають   в  спірній квартирі,  своєчасно здійснюють платежі  по  оплаті  комунальних послуг, які нараховуються на утримання спірного житла.  

13.07.2006 року  між позивачем ОСОБА_1 та балансоутримувачем будинку Домоуправління № 12 Київського КЕУ МО України було укладено безстроковий договір про участь у витратах  на утримання  будинку та прибудинкової території.

Відповідно до розпорядження Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 1196 АДРЕСА_1  передано до комунальної власності територіальної громади Солом`янського району  м. Києва від Домоуправління № 12  Київського КЕУ МО України.

КП «Залізничне»  відкрило особовий  рахунок за № НОМЕР_1  на ім`я ОСОБА_1  для сплати квартирної плати  та  плати за житлово-комунальні  послуги, що свідчить про фактичне укладення договору найму житлового приміщення на спірну кімнату.  

З 2000 року  позивачі за спірною адресою  отримують всю особисту кореспонденцію, перебувають на квартирному обліку в поліклініці.  

Факт постійного проживання позивачів в спірній кімнаті підтвердили в судовому засіданні  свідки  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7, які показали суду, що  позивачі з грудня 2000 року постійно проживають в спірній кімнаті.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму  Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування  Конституції України  при здійсненні  правосуддя” при розгляді  спорів про право користування  жилим приміщенням необхідно брати до уваги , що ст. 33 Конституції України   гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на  території України, свободу пересування та вільний вибір  місця проживання. Це означає, що  наявність чи відсутність  прописки ( реєстрації) самі по собі  не можуть  бути  підставою для  визнання права  користування  жилим приміщенням  за особою, яка  проживала чи вселилась туди як член сім?ї наймача (власника)  приміщення, або для відмови  їй у цьому. Тобто визначальним  моментом  набування  права на житло є не прописка, а факт проживання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачі набули право користування спірним жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1 в яке вселилися відповідно до рішення житлової комісії  Київського КЕУ МО України , у віданні якої на час надання житла перебувало спірне житлове приміщення, постійно проживають  сім?єю  в цьому приміщенні на протязі тривалого часу, фактично виконують обов?язки наймачів  цієї квартири, які витікають з договору найму жилого приміщення, і за весь цей час право позивачів на користування спірним житлом ніким не оспорювалося.  

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачів про визнання за ними права користування спірним житловим приміщенням  обґрунтовані і тому підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 47 Конституції України, ст.ст.61,63-65 ЖК України, п.15 Постанови Пленуму  Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування  Конституції України  при здійсненні  правосуддя”, ст.ст. 10,11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України , суд -  

В И Р І Ш И В :   

Позов  задовольнити.

Визнати  за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право користування кімнатою, житловою площею 16,1 кв.м в квартирі АДРЕСА_1  

Апеляційна скарга на рішення суду  подається до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10  з дня його проголошення.  

  Суддя:  (підпис)