ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа 2-п-238/10
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді: Матійчук Г.О.,
при секретарі : Шишкарьовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що рішення було прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки за її клопотанням суд не передав справу за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва, до того ж не погоджується з сумою заборгованості, посилається на порушення позивачем її прав, як споживача банківських послуг та вважає, що кредитний договір мав бути визнаний судом недійсним, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
В судове засідання заявник не з»явилася, повідомлялася про розгляд заяви належним чином, тому суд, з урахуванням того, що згідно ч.1 ст.231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, вважає за можливе розглянути заяву у відсутності заявника.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечувала, посилаючись на її необґрунтованість.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи .
З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2009 р. ухвалою суду було відкрито провадження по зазначеній вище справі (а.с.36) та направлено заявнику ОСОБА_1 копію ухвали, позовної заяви з доданими документами за зазначеною в позовній заяві адресою (а.с.37). Ухвала про відкриття провадження в частині дотримання судом правил підсудності була оскаржена заявником та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.08.2010 року залишена без змін. 04.10. 2010 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов та 05.10.2010 року повний текст рішення направлено заявнику (а.с.125), який отримано нею 13.10.2010 року (а.с.129). Про розгляд справи 04.10.2010 року заявник була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.115).
Тому посилання заявника на порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи є невмотивованим та таким, що не відповідає дійсності.
Також суду не надано доказів того, що суд порушив норми матеріального права, а всі обґрунтування зазначеного будуються на припущеннях заявника та спростовуються матеріалами справи, зокрема: розрахунком суми боргу (а.с.7-8) та випискою з рахунку (а.с.9-22), умовами кредитного договору (а.с.24-28) та рішенням по справі (а.с. 122-123).
Доказів того, що судом зазначений кредитний договір визнано недійсним суду не надано. До того ж, як споживач фінансових послуг заявник, згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України, мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Але, оцінюючи всі фінансові ризики заявник не відмовилася від отримання кредитних коштів в валюті долари США та погодилась з усіма умовами кредитного договору, про що свідчить її підпис на договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 зазначеної статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 60, 228, 231, 232 ЦПК України , суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Оскільки заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.О.Матійчук