№ 2а-1551/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  10 листопада  2010 року                                                                       м. Київ  

  Голосіївський районний суд міста Києва у складі:  

  головуючого  - судді                                                      Мазурик О.Ф.,  

секретаря                                                                         Коруни О.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва   про відшкодування шкоди, визнання дій та бездіяльності  протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,  

В С Т А Н О В И В:  

  20.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до   Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва   про відшкодування шкоди, визнання дій та бездіяльності  протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.  

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначила, що вона є працюючим пенсіонером. В 2010 році вона  звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії. Зазначила, що відповідач перерахував пенсію, але при перерахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік в сумі 1197,91 грн.  

Зазначила, що такі протиправні дії відповідача  завдали їй матеріальної шкоди.  

Посилаючись на ст. 268 ЦК України зазначила, що позовна давність на вимоги щодо відшкодування шкоди заподіяною державою при прийнятті нормативно-правового акту визнаного незаконним не поширюється.  

Маючи сумнів, щодо конституційності норми ч. 5 ст. 99 КАС України та вважаючи, що вказана норма входить у правовий конфлікт  з іншими нормами права і прецедентами Європейського Суду з прав людини і ст. 1 Першого Протоколу Конвенції, в разі виникнення такого сумніву у суду, просила суд звернутися за встановленим порядком до Конституційного Суду України.  

Також просила визнати дії  відповідача протиправними та зобов’язати здійснити перерахунок раніше призначеної їй пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України відповідно до вимог, передбачених  ст. 40 та  ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

    У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі.  

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, просив в задоволенні позову відмовити.  

За таких обставин, керуючись частиною четвертою статті 128 КАС України  суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.  

На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку  в Голосіївському районному управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком.  

Позивач, як працюючий пенсіонер, 07.07.2010 року звернулася до Управління Пенсійного фонду  України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до вимог ст. 42, ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 17).    

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» уразі, якщо особа продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1  ст. 40 цього Закону, тобто, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу.  

На підставі вказаної норми для перерахунку пенсій застосовується показник середньої зарплати за рік, що передує року звернення з перерахунком пенсії.    

Таким чином, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40, то має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж ч. 1 ст. 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.            

Разом з тим,  з 01.07.2010 року відповідачем був здійснений перерахунок пенсії позивачки із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, тобто 1197,91 грн. (а.с. 8).  

06 жовтня 2010 року позивачка   звернулася  до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про   здійснення належного перерахунку пенсії  відповідно до вимог, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

На дане звернення 15.10.2010 року позивачці була надана відповідь про відмову в здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.            

Відмовляючи позивачці в перерахунку пенсії та обґрунтовуючи своє рішення, відповідач зазначив, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, перерахунок пенсії проводиться відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 із застосуванням показника за 2007 рік – 1197,91 грн.  

Суд не приймає посилання відповідача на  пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України  № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» після отримання  даних  про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану  особу  в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески   та  яка  відповідно  до  вказаного   Закону  враховується  для обчислення  пенсії,  за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, пенсія повинна бути перерахована.  

Згідно ч. 2 ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Статтею  22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 40 та ч. 4. ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».              

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до п.11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року із застосуванням показника заробітної плати ( доходу ) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік – 1197,91 грн. є незаконним, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною  третьою  статті  42  і  частиною  п’ятою статті 48 цього Закону,   провадиться  в  такі  строки: у разі виникнення права на  підвищення  пенсії  -  з  першого числа місяця,  в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами  подано  ним до  15  числа включно,  і з першого числа наступного місяця,  якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.  

Оскільки позивачка звернулася до УПФ з заявою 07.07.2010 року перерахунок повинен здійснюватися з 01.07.2010 року.  

Враховуючи, що до позовних вимог ОСОБА_1 підлягає застосування строк звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99  КАС України, а не ч. 5  ст. 99 КАС України, на яку посилається позивач у позовній заві, відсутні підстави для звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності  вказаної норми. А тому  позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Крім того судом встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.  

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

Згідно ст. 152 Конституції України, на яку посилається позивач у позовній заяві, як на підставу позовних вимог про відшкодування шкоди, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним чи юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому порядку.  

З позовної заяви  вбачається, що позивач,  посилаючись на завдану шкоду, не зазначила яка саме шкода їй завдана саме відповідачем, та в якому розмірі. До службовців апарату адміністративного суду з проханням про надання допомоги в оформленні позовної заяви не звертався.  

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не приймалися акти, які б були визнані неконституційними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч . 1. ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Згідно п. 34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито», відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому з нього не можуть бути присуджені понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.  

Відповідно до  ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.  

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.  

Відповідно до ч . 1. ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

В зв’язку з тим, що позивачем документально не підтверджено судові витрати, а саме до позовної заяви не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, в судовому засіданні також не було надано оригіналу квитанції на підтвердження судових витрат, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.  

  Керуючись ст. 46, ст. ст. 124, 129  Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ та керуючись ст. ст.10, 11, 18, 94, 98, 158 -163,  185, 186 КАС України, суд,  

  П О С Т А Н О В И В :  

  Позовну заяву   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва   про відшкодування шкоди, визнання дій та бездіяльності  протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.  

Визнати дії Управління  Пенсійного фонду  України в Голосіївському  районі  м. Києва щодо перерахунку пенсії   ОСОБА_1   з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» – протиправними.  

Зобов’язати Управління  Пенсійного фонду  України в Голосіївському  районі  м. Києва здійснити   ОСОБА_1   перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в зайнятих у галузях економіки України  за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії та здійснити відповідні виплати різниці недоотриманої пенсії з урахуванням проведених за період з  01 липня 2010 року.  

Стягнути з Державного бюджету України сплачений   ОСОБА_1   судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.    

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття  постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.  

  Суддя