Справа 2-2958/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2007 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Арапіної Н.Є.

При секретарі Терещенко І.О.

За участю

Позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2,

Представників відповідачів Берковець Т.В., Москаленко Л.М.,

Третьої особи ОСОБА_5.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру електрозв"язку № 4 м. Харцизська дирекції відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що працювала на підприємстві відповідача. 16 серпня 2007 року наказом відповідача звільнена. Звільнення вважає незаконним. Просила про поновлення на роботі у якості оператора зв"язку 3-го класу, стягнення середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди.

У ході розгляду справи позивачем уточнені позовні вимоги - позивач звернувся з позовом про поновлення на роботі у якості листоноші, стягненні середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач позов підтримала. Пояснила, що прийнята на роботу до відповідача листоношею, але звільнена як оператор зв"язку. Заяву про перевод оператором зв"язку не писала, вважає перевод незаконним. Не заперечувала, що наказ про перевод оператором підписувала, але зі змістом не ознайомлена, вважала, що це документ про матеріальну відповідальність, виконуючи обов’язки оператора пройшла навчання. 16 серпня 2007 року ознайомлена з наказом про звільнення, до звільнення з документами про звільнення не ознайомлена - відповідач тільки пропонував звільнити за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що спричинена моральна шкода у сумі 1500 грн., оскільки нервувала та хворіла. Просила про поновлення на роботі у якості листоноші, стягненні середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що відсутня згода позивача на перевод оператором, тому що відповідач не надав особисту заяву позивача про перевод. Тому відповідач незаконно звільнив позивача як оператора.

Представник відповідача Берковець Т.В. позов не визнала. Пояснила, що позивач працювала оператором та звільнена 16 серпня 2007 року за скороченням штату. Позивач попереджена про звільнення та її запропонована інша робота, але вона відмовилася підписати документи та від запропонованої роботи, про що складено акт. У центр зайнятості направлена необхідна інформація. У профсоюзний комітет надано подання про дачу згоди на звільнення позивача. Наказ про перевод позивача оператором складено на підставі її особистої заяви, яка на підприємстві не збереглася.

Представник відповідача Москаленко Л.М. позов не визнала, дала пояснення, аналогічні поясненням представника відповідача Берковець Т.В. Додатково пояснила, що навчання позивача та виконання обов’язків оператора свідчать про згоду на перевод.

Третя особа ОСОБА_5 позов не визнала. Пояснила, що призначена на посаду начальника Центру електрозв"язку № 4 м. Харцизська. 14 серпня 2007 року підписала наказ про звільнення. Позивач звільнена з дотриманням норм трудового законодавства.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивач 14 червня 2007 року по телефону звернулася за порадою з приводу того, що відповідач повідомив про скорочення штату та запропонував звільнитися за ст. 36 п.1 КЗпП України.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, третю осібу, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, надані сторонами докази, установив наступні фактичні обставини.

14 серпня 2007 року наказом № 370 к позивач звільнена 16 серпня 2007 року за згодою профсоюзного комітету у зв"язку зі скороченням штату за ст. 40 п. 1 КЗпП України (а. с. 7).

13 червня 2007 року наказом № 261-к провідний інженер з підготовки кадрів ЦЕЗ № 15 Москаленко Л.М. зобов’язана попередити позивача про звільнення за скороченням штату за 2 місяці у встановленому порядку (а.с. 10). 08 червня 2007 року наказом № 263 у зв"язку з закриттям відділення "Телекомсервіс" № 5 цеха електрозв’язку № 15 м. Торез призначено провести скорочення 1 одиниці оператора електрозв’язку (а.с. 11). Наказом № 284 від 23 травня 2007 року з 01 серпня 2007 року відділення "Телекомсервіс" № 5 виключено із структури цеху електрозв’язку № 15 (а.с. 56).

Згідно трудової книжки позивач працював у відповідача в якості оператора електрозв’язку 3 класу групи комплексного обслуговування та прийому платежів з 11 березня 2006 року (а.с. 14-18). Згідно наказа № 447-к від 11 жовтня 2001 року позивач прийнята на роботу у якості листоноші з доставки телеграм 3 класу (а.с. 54). Згідно довідки відповідача особиста заява позивача про перевод оператором від 13 лютого 2006 року втрачена (а.с. 152).

14 червня 2007 року позивачу запропонована робота прибиральника виробничих приміщень господарчої групи цеху електрозв’язку № 15 (м. Торез) (а.с. 58).

Згідно попередження позивач попереджена про скорочення штату та звільнення з 16 серпня 2007 року (а.с. 59).

14 червня 2007 року комісією складено акт про ознайомлення позивача з наказами ЦЕС № 4 № 267 від 12 червня 2007 року та № 263 від 08 червня 2007 року про скорочення чисельності робітників, наказами про попередження № 261 к та 262 к від 13 червня 2007 року, попередженням, про запропоновання роботи прибиральника виробничих приміщень господарчої групи цеху електрозв’язку № 15 (м. Торез) та доповненнями до колективного договору про можливість звільнення по п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та відмову позивача підписати документи та від запропонованої роботи (а.с. 60-61).

24 липня 2007 року відповідач надав профсоюзному комітету подання з проханням дати згоду на звільнення позивача за скороченням штату, в якому вказано, що відмовилася від запропонованої роботи та підписувати попередження від 14 червня 2007 року (а.с. 62).

Згідно довідки відповідача середній заробіток позивача за червень, липень 2007 року складає 1631 грн. 60 коп. (а.с. 63). Згідно табелю обліку використання робочого часу за серпень 2007 року останній день роботи позивача - 16 серпня 2007 року (а.с. 64-65).

Згідно штатного розкладу станом на 1 серпня 2007 року у відділенні "Телекомсервіс" № 4 оператор електрозв’язку - ОСОБА_1 (а.с. 69-76).

Згідно наказа № 292 к ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Центру електрозв’язку № 4 м. Харцизська з 10 грудня 2001 року (а.с. 111).

14 червня 2007 року відповідач надав у Харцизський міський центр зайнятості звіт про наступне вивільнення працівників, вказав про звільнення позивача (а.с. 129). 23 серпня 2007 року відповідач надав у Харцизський міський центр зайнятості звіт про фактичне вивільнення працівників, вказав про звільнення позивача (а.с. 130, 155).

Аналізуючи зібрані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень п. 19 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» в усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених гл. Ш-А КЗпП України.

Згідно з правилами ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівник має бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. При цьому у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством. Попередивши про звільнення у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пунктом 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено при вивільненні працівників у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства, установи, оранізації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний срок після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Судом встановлено, що позивач з 01 березня 2006 року працювала оператором електрозв’язку, про що ознайомлена наказом № 85 к від 28 лютого 2006 року (а.с. 55). З 15 травня по 17 липня 2006 року пройшла індівідуальне навчання з метою підтвердження кваліфікації оператора зв"язку 3 класу (а.с. 156-157). 14 серпня 2007 року наказом № 370 к позивач звільнена 16 серпня 2007 року за згодою профсоюзного комітету у зв"язку зі скороченням штату за ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с. 7).

Суд не приймає до уваги пояснення позивача про незаконність звільнення як оператора, тому що перевод оператором є незаконний, виходячи з наступного. Позивач не заперечувала, що підписала наказ про перевод та при огляді оригіналу наказа № 85 к від 28 лютого 2006 року підтвердила підпис про ознайомлення з наказом. З 01 березня 2006 року до дня звільнення позивач працювала оператором, не оскаржуючи наказа, а навпаки, пройшла індівідуальне навчання з метою підтвердження кваліфікації. Не оскаржила позивач наказ про перевод також після отримання трудової книжки, в якій містився запис про перевод. У ході розгляду справи після з"ясування позиції представників відповідача позивач також не оскаржила наказ про перевод.

Суд з"ясував фактичні обставини, з якими пов"язувалося звільнення. Як вбачається з матеріалів справи звільнення позивача зроблено з дотриманням норм діючого трудового законодавства. Позивач своєчасно попереджена про звільнення з роботи і відповідач дотримав процедуру звільнення, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.

У відповідності зі ст. 81 ЦПК України з позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь Державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька в розмірі 30 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 80, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, пунктом 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", п.п. 15, 19 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами трудових спорів",

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центру електрозв’язку № 4 м. Харцизська дирекції відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час змушеного прогулу, судових витрат, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.