РІШЕННЯ  

Справа № 2-51/2010  

і м е н е м    У К Р А Ї Н И  

26.10.2010 р.                                                                                                      м. Сімферополь  

  Сімферопольський районний  суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сафонова В.В., при секретарі Михайлової І.В., за участю позивача ОСОБА_1 та її представника, а також представників відповідача та третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача Мирнівська сільська  рада Сімферопольського району АР Крим про  встановлення меж земельної ділянки,-    

встановив:  

  Позивачка звернулася в суд  з  позовом і, на  підставі  ч.3, 5 ст. 158, ст. 107, 152 ЗК  України  просила відновити межу, яка розділяє земельні ділянки домоволодінь АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, Сімферопольського р-ну АР Крим відповідно з даними земельно-кадастрової документації від 19.03.1982 р. та стягнути з відповідача судові витрати.  

Вимоги  мотивовані  тим, що вона є власницею 1/3 частки домоволодіння, розташованого за адресою  АДРЕСА_1, Сімферопольського р-ну АР Крим на підставі  договору купівлі-продажу від 09.09.1986 року, в зв’язку з чим  в її користування перейшла земельна ділянка площею 0.02 Га. За рішенням Мирнівської сільської ради від  25.04.2008 р. вказаної частці  її будинку присвоїли адресу під номером – АДРЕСА_2.  Згідно з планом земельної ділянки від  19.03.1982 р. будинок розташований на земельній ділянці 0.0519 Га. Відповідач перенесла межі земельної ділянки, яка  їх розділяє,  в бік її ділянки і не бажає вирішити спір в добровільному порядку.  При зверненні в Мирнівську сільську раду за вирішенням спірного питання їй було рекомендовано звернутися  до суду.  

В судовому засіданні позивачка  неодноразово змінювала предмет позову і, в останній редакції  просила суд  усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за  адресою АДРЕСА_2, Сімферопольського р-ну АР Крим  і зобов’язати відповідача за свої кошти перенести огорожу, яка розділяє земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, вглибину земельної ділянки ОСОБА_2 на  2.7 м. відповідно до схематичного плану 1982 року.  

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, та пояснили, що ніякого переносу меж земельної ділянки з її боку не було. Позивачка самовільно зменшила площу своєї земельної ділянки за рахунок зносу своєї уборної і сама перенесла  межу своєї  ділянки  в глибину своєї ділянки в цьому місці, що підтверджується  актами про встановлення меж,  які неодноразово складалися спеціалістами Мирнівської сільської ради з  виходом на місце спірної ділянки. Але, позивачка не оскаржувала ці акти в суді, а звернулася з  цивільним позовом  до суду в супереч вимогам ст.ст. 125 та 158 ЗК України. Вважають, що  в задоволенні позову повинно бути відмовлено, тому як в даному випадку суд не є компетентним органом по  розгляду даного спору.  

Представник  третьої особи Мирнівської сільської ради пояснила, що на наступний час не існує технічної документації по землеустрою спірної земельної ділянки, яка б  свідчила про  межі  ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а  є лише  технічна документація по відводу земельної ділянки площею  0.04 Га  ще ОСОБА_4  в 1973 році, яка встановлює зовнішні межі ділянки. Але, після поділу спільної земельної ділянки між сторонами, технічної документації  по землеустрою, а ні  у ОСОБА_1,  а ні у ОСОБА_2 не   існує.  

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

До юрисдикції суду не належать спори про  встановлення меж земельних ділянок, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником  або користувачем документа, що   посвідчує право власності чи право  постійного користування земельною ділянкою та її державної реєстрації.  

      Приступати до використання земельної ділянки до  встановлення її  меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та  державної реєстрації забороняється.  

Згідно  зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про  межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не  погоджуються з рішенням органу  місцевого самоврядування чи  органу влади з  питань земельних ресурсів.  

Складання державного акта  на право власності на земельну ділянку або право постійного користування проводиться  після перенесення в натуру (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Засади встановлення меж земельної ділянки в натурі визначається ст.55 ЗУ «Про землеустрій».  

Згідно з ч.2 ст.158 ЗК України виключно судами вирішуються земельні спори  з приводу володіння, користування  і розпорядження земельними ділянками, що  перебувають у власності громадян.  Але, з наданих  позивачкою доказів слідує, що остання не надала суду ніяких правовстановлюючих документів в підтвердження права власності на частку своєї земельної ділянки.  

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь  у справі.  

При таких обставинах у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.  

На підставі  ст.ст. 125, 158 ЗК України, керуючись вимогами ст.ст. 60, 88, 212-215, 217, 218, 222, 223-233, 294-296 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача Мирнівська сільська  рада Сімферопольського району АР Крим   -   відмовити у повному обсязі.  

  Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Головуючий  суддя:                     В.В. Сафонов