Р І Ш Е Н Н Я

                                             I М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И.                              Справа №2-731/10.                    

                           м.Радомишль.                                                                    22 жовтня  2010 року.                  

              Радомишльський районний суд Житомирської областi в складi головуючого –  

суддi: Невмержицького І.М. при секретарi Пузійчук І.М. розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi у м.Радомишлі цивiльну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу ,-

                                                   В С Т А Н О В И В :

           Позивач, посилаючись на те, що певний час будь-які відносини не підтримують між собою, спроб до примирення не вчиняють, а тому просив суд шлюб між ними розірвати, спільну малолітню дитину від даного шлюбу залишити з відповідачкою так як спору про її місце проживання у них з відповідачкою немає.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 з»явився, позовні  вимоги  підтримав при цьому пояснив, що з відповідачкою перебуває в зареєстрованому шлюбі з травня 2004 року. Протягом вже тривалого часу між ними часто виникали конфлікти та сварки в зв»язку з тим, що вони з відповідачем мають різні погляди на сімейне життя,  більше півроку проживають  окремо, тому він вважає що їх сім»я існувати не може. Також пояснив, що  від даного шлюбу у них з відповідачкою народилася спільна дитина – дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку просить для подальшого утримання залишити з відповідачкою так як спору про її місце проживання у них з відповідачкою немає.                    

         Відповідач в судовому засіданні з»явилася, з позовними вимогами погодилася, також вважає, що їх сім»я збережена не може бути.    

         Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

         Судом  встановлено, що сторони по справі  21 травня 2004 року уклали між собою шлюб, який був зареєстрований виконкомом Білокриницької с)ради Радомишльського району Житомирської області, актовий запис за  № 4.

         Від  даного шлюбу у сторін по справі народилася спільна дитина – дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

         Сторони по справі більше півроку будь-які сімейні  відносини не підтримують, спроб до примирення не вчиняли, до суду з клопотанням про надання строку для можливого примирення не зверталися, мають бажання в подальшому утворити  нові сім»ї.  

        Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя.                

        Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами існує формально, тому суд вважає, що збереження даної сім»ї неможливе, воно не буде відповідати інтересам обох сторін, а тому шлюб між ними розриває.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,79,88,208,209,212-215 ЦПК України,ст.ст.110-112  СК України, суд-

                                                          В И Р І Ш И В  :        

                          Позовні вимоги задовольнити.

          Шлюб, зареєстрований  21 травня 2004 року виконкомом Білокриницької с)ради Радомишльського району Житомирської області, актовий запис за  № 4 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1) між  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 -  розірвати.

          Спільну малолітню дитину – дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшого утримання залишити з відповідачкою.

          При  отриманні в органі РАЦС свідоцтва про розірвання шлюбу суд покладає обов»язок по сплаті державного мита на користь держави  в сумі 17,00 грн. на  відповідача – ОСОБА_4, звільнивши при цьому від сплати позивача  –  ОСОБА_3

           Стягнути з відповідача  ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_4 сплачені останнім кошти під час звернення до суду – судовий збір в сумі 8,50 грн. та 30,00 грн. за ІТЗ судового процесу – всього 38,50 грн.

 Суддя Радомишльського

районного  суду                                                                                     І.М.Невмержицький.