Судове рішення #11856841

Жовтневий  районний суд міста Харкова  

  справа №2-2792/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

               27  жовтня   2010  року Жовтневий районний суд м. Харкова  

             у складі: головуючого -      судді       Кицюка  В.П.,  

 при секретарі -           Матерновській  ( Кондратенко) Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  справу за позовом    ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Харківської  міської ради  про визнання  права власності  на знов створене  майно,-

  ВСТАНОВИВ:  

            В  квітні 2010 року ОСОБА_1  пред’явив  позов   до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Харківської  міської ради  про визнання  права власності  на знов створене  майно.

В обґрунтування  позовних вимог   ОСОБА_1 зазначив,  що    на підставі договору  купівлі-продажу  від 25 серпня 1999 року  йому на праві приватної власності   належить 41/100 частини  житлового  будинку з надвірними  будівлями, розташованого  в АДРЕСА_1.

У 2007 році  він за власні кошти збудував  та  переобладнав житлову прибудову літ «А3-1» (  прим.прим. 1-9 пл. 5,7 кв.м.; 1-2 пл. 10.8 кв.м.;  веранда  літ «П»  пл.. 5,9 кв.м.), самочинно реконструював  приміщення 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7,   внаслідок  чого  житлова площа  належної  йому квартири  АДРЕСА_1 збільшилася  до 98, 7,  кв.м. ,  а загальна   полоща   - до 12,  кв.м.  

Крім того, в 2000 році  на  земельній ділянці  по АДРЕСА_1  збудував  гараж  літ  « Ф» та сарай літ «Х»,   які за інвентаризаційними даними КП  

« Харківське міське бюро технічної  інвентаризації» також значаться  самостійними будівлями.  

Рішенням Жовтневої  районної    в м. Харкові ради від 02 червня 2009 року,  доповненим   рішенням  від 06  жовтня 2009 року,  було вирішено  питання  щодо оформлення  прибудови Літ « А3-1» ( розм. 10,05х9,95+1,50х5,70), гаражу  літ «Ф», сараю літ «Х»,   приміщень  1-3,  1-4, 1-5,  1-6,  1-7 по АДРЕСА_1   на  його ім’я.  КП « Харківське  міське бюро технічної  інвентаризації»  запропоновано  внести зміни до архівної  справи  та зареєструвати за  ОСОБА_1  право власності  на вищезазначені будівлі.  

Однак,  листом № 23-843 від 03 липня 2009 року     КП «  Харківське  міське бюро технічної  інвентаризації» повідомило його про неможливість  видачі свідоцтва про право   власності  на підставі рішення  виконавчого  комітету Жовтневої  районної в м. Харкові ради  та  рекомендовано  звернутися до суду  для визнання  права  власності   на самочинно збудоване  нерухоме майно  згідно  положень ст. 376  ЦК України.  

Посилаючись  на  вищезазначені  обставини  та положення ст.ст. 331, 356,357, 376, 383  ЦК  України  ОСОБА_1 просив визнати  за ним право власності  на  прибудову Літ « А3-1» ( прим.прим. 1-9 пл. 5, 7 кв.м.; 1-12 пл. 10,8 кв.м.,  веранду  П пл.. 5,9 кв.м.),  самочинно  реконструйовані  приміщення  1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7,  гараж  літ «Ф»,  сарай  літ «Х»  розташовані по АДРЕСА_1.    

В судовому засіданні  ОСОБА_1 та його  представник   ОСОБА_6   ( приймала  участь у розгляді  справи  на підставі ордера  до внесення змін   в ст.. 46 ЦПК  України в ред. 07.07.2010 року)   підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених  у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надіслали до суду  клопотання  про  розгляд справи за їх відсутності, заявили про повне визнання  позовних  вимог ОСОБА_1

Відповідач Харківська міська рада   в особі свого  представника  Шинделя В.А.  просила  відмовити у задоволенні  позову з тих підстав, що  земельна ділянка,  на якій знаходиться  спірні  будівлі перебуває у віданні територіальної громади , а ОСОБА_1   не звертався  до Харківської  міської ради з заявою  про надання  в користування  земельної ділянки та надання дозволу на збереження об’єктів  самочинного будівництва.

Суд,  заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані ними документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до наступного  висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України  предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.      

Загальні правові та організаційні засади, правила та порядок забудови земельних ділянок, наданих для містобудівних потреб, здійснення будівель і споруд, реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлових будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічне  їх переоснащення  визначені законами України « Про основи  містобудування»,  «Про планування і забудову територій»,  «Про архітектурну діяльність» ,та іншими  нормативно-правовими актами (державними стандартами, нормами та правилами, регіональними та місцевими правилами забудови, містобудівною і проектною документацією)..

Так, відповідно до ст..22 Закону  України «  Про містобудування» забудова  земельних  ділянок,  що надаються для містобудівних потреб,  здійснюється  після  виникнення  права власності чи права користування  земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а  експлуатація  об'єктів  дозволяється після прийому їх державною технічною комісією  Отже,  отримання дозволу  на проведення будівельних робіт є передумовою  виникнення права на забудову.

Відповідно до ст.ст. 7, 8  цього ж Закону  державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством, і полягає, зокрема, у контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.  

Відповідно до «Положення про державний архітектурно-будівельний контроль», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 225, державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.  

Однією із функцій, які виконує Держархбудінспекція, є перевірка відповідності розміщення об'єктів, виконання будівельних робіт державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, а також місцевим правилам забудови населених пунктів.  

При цьому Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіють з іншими спеціально уповноваженими державними органами, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, охорони праці та інших вимог у сфері містобудування.    

Таким чином, як зазначалося вище, загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені на законодавчому рівні і є обов'язковими для застосування усіма суб'єктами будівництва, а тому недотримання особами, що здійснюють чи закінчили будівництво, вимог чинного законодавства у сфері будівельної діяльності, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Водночас, згідно  п.2.1  «Порядку   вирішення  питань, пов’язаних  із самочинним будівництвом», затвердженого рішенням  сесії  Харківської міської ради  № 90/04 від 23 червня 2004 року, якщо забудовник не є власником або користувачем  земельної ділянки , на якій здійснено ( здійснюється) самочинне  будівництво, забудовник  може звернутися із заявою ( клопотанням) до Харківської  міської ради  з проханням  про  збереження об’єкту будівництва  та надання дозволу  на розробку проекту відведення земельної ділянки для закінчення  будівництва (  у разі незавершеного будівництва) або для експлуатації об’єкту (  у разі вже закінченого будівництва).  

У тому випадку, коли забудовник вже  здійснив або здійснює самочинне будівництво, а  оформлення  ( надання) земельної ділянки,  у відповідності  до законодавства не  потребується, зокрема у випадку  реконструкції нежитлового  приміщення  або реконструкції  квартири  у багатоквартирному будинку  зі зміною  їх  функціонального призначення, то умови    визнання  права  власності на  самочинно побудований об’єкт  визначений   пунктом  5.1.2   «Порядку   вирішення  питань, пов’язаних  із самочинним будівництвом».

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.  

Тобто для визнання будівництва самочинним достатньо наявності будь-якої з перелічених підстав.  

У частині 2 ст. 376 ЦК України зазначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, тобто права розпоряджатися цим майном.  

За загальним правилом цивільного законодавства право власності виникає на підставах, не заборонених законом (статті 328-345 ЦК України). Серед них зазначається й така підстава, як набуття права власності на новостворене майно (ст. 331 ЦК України), яка передбачає момент виникнення в особи права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо), що підлягає введенню в експлуатацію.  

Таким моментом відповідно є момент прийняття такого об'єкту до експлуатації (а якщо він підлягає державній реєстрації - момент державної реєстрації).  

Самочинно збудований об'єкт не може бути у встановленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідно зареєстрований. Тому й у особи, яка його побудувала, не може виникнути право власності на нього.  

Таким чином, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт.  

Разом із тим, у виключних випадках частиною 5 статті 376 ЦК України, передбачена можливість визнання права власності на самочинне будівництво.  

Відповідно до положень цієї правової норми на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

Однак, зазначена норма права застосовується лише в тому випадку, коли самочинне будівництво нерухомого майна здійснено з дотриманням всіх будівельних, санітарних, пожежних та інших норм і правил.  

Як встановлено  по справі, предметом  цивільно-правового  спору є  визнання за ОСОБА_1  права  власності  на  прибудову Літ « А3-1» ( прим.прим. 1-9 пл. 5, 7 кв.м.; 1-12 пл. 10,8 кв.м.,  веранду  П пл.. 5,9 кв.м.),  самочинно  реконструйовані  приміщення  1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7,  гараж  літ «Ф»,  сарай  літ «Х»  розташовані по АДРЕСА_1.    

Згідно даних  КП « ХМБТІ» , і зазначене  визнано  в судовому засіданні  позивачем,  що вищевказані  будівлі  є  самочинно побудованими і право   власності  на них  у встановленому  законом  порядку  не зареєстровано.

Відповідно до  ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень,  крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.  

Однак,  ОСОБА_1   в судовому  засіданні  не  надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме: висновків територіальних органів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду та інших органів, що здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об'єкта, щодо відповідності об'єктів  самочинного будівництва, які  є предметом спору, вимогам всіх будівельних, санітарних та протипожежних норм, які є обов'язковими для прийняття судом рішення про визнання права власності на самочинне будівництво.  

Твердження позивача, що всі дозвільні документи, які  підтверджують  відповідність   самочинних  будівель державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам та  технічним умовам,  були  надані  ним  до   виконавчого   комітету  Жовтневої  районної  у м. Харкові ради і були враховані  при винесенні  рішень від 02 червня 2009 року та  06  жовтня 2009 року, судом  до уваги не приймається.

ЦПК  України закріплений  принцип безпосередності дослідження судом доказів.

З метою забезпечення  реалізації  прав  учасників  процесу,  судом було задоволено клопотання  представника   позивача про витребування  з  виконавчого    комітету Жовтневої  районної у м. Харкові  ради  дозвільних документів  на будівництво  та прийняття  в експлуатацію надвірних будівель ,  розташованих  за адресою : АДРЕСА_1.

Такого  роду  документи  суду  не представлені.  

Доводи   позивача, що  самочинне   будівництво  ним  здійснене   в порядку та на умовах, визначених Інспекцією  державного архітектурно-будівельного контролю, є голослівними, не підтверджені  будь-якими доказами  та спростовуються  фактом  притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної  відповідальності за самочинне будівництво (  постанови ІДАБК  в Харківській області  від  09 вересня 2010 року).

Надані  позивачем в судовому засіданні  висновок Жовтневої  районної санітарно-епідеміологічної станції  у м. Харкові   від 22 жовтня 2010 року  та   відділення  державного пожежного  нагляду Жовтневого районного відділу  не  містять відомостей  про  усі об’єкти  самочинного будівництва  і  за  вищезазначених  обставин    самі  по собі  не  можуть бути  підставою для визнання  права  власності згідно ст. 376 ЦК  України.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

  Зважаючи на вищезазначене, суд   вважає за  необхідне   відмовити ОСОБА_1 у задоволенні  позову,  що не позбавляє його  можливості у майбутньому звернутися  до суду з  аналогічним позовом  за наявності  належних та допустимих  доказів  на його підтвердження.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 224-233 ЦПК України,   суд-  

    ВИРІШИВ:  

             В задоволенні  позову  ОСОБА_1     відмовити  у повному обсязі.

Рішення  суду може бути оскаржено   до апеляційного суду Харківської області через суд першої  інстанції шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня  проголошення рішення.  Особи, які брали  участь  у справі,  але не були  присутні у судовому засіданні  під час  проголошення  судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу  протягом десяти  днів  з дня  отримання копії  цього рішення.

              

  Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.  

   СУДДЯ -                                                          В.П. КИЦЮК  

                                       

   

  • Номер: 6/522/315/19
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-2792/10
  • Суд: Приморський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Кицюк Віктор Петрович
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.11.2018
  • Дата етапу: 25.03.2019
  • Номер: 22-ц/813/4135/19
  • Опис: Перший заступник прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави: в особі АВТ «Державний ощадний банк України» - Злиденко С.О., Злиденко А.С. про стягнення боргу за договором кредиту (заява представника ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу  дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення  виконавчих документів  до виконання); 1 т.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-2792/10
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Кицюк Віктор Петрович
  • Результати справи: Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.02.2019
  • Дата етапу: 25.03.2019
  • Номер: 22-ц/813/9868/20
  • Опис: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», заява про видачу  дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення  виконавчих документів  до виконання, справа за позовом першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави: в особі АВТ «Державний ощадний банк України» до Злиденко С.О., Злиденко А.С. про стягнення боргу за договором кредиту; 1 т.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-2792/10
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Кицюк Віктор Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.12.2020
  • Дата етапу: 15.12.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація