Справа  № 2-37/2010 рік  

Р І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  05 жовтня 2010 року  

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:  

  Головуючого – судді:                       Войтуна О.Б.,  

при секретарі:                                     Костинян І.М.  

за участю  

представників позивача:             Софяк В.В.  

                Прокопець Б.М.  

представника відповідача:             ОСОБА_3  

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про визнання угоди недійсною, -

  В С Т А Н О В И В:  

                В червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 10 жовтня 2006р. о 17-00 год. відповідач керуючи автомобілем «Ісузу-Тропер» д.н. НОМЕР_1, порушивши правила дорожнього руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду. За даним фактом вчинення ДТП Коростенським РВ УМВС України було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

Позивач в позові зазначає, що на його думку вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2007р. у справі №П-5/07. В результаті вчиненої Відповідачем дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ісузу-Тропер» (№НОМЕР_1), що належить позивачу.

          Зазначає, що між сторонами по справі була укладена угода за №106 про надання відстрочки на відшкодування матеріальної шкоди у формі додатково понесених витрат завданої ДТП, в даній угоді була визначена та погоджена сума завданої матеріальної шкоди, яка становить - 64 972,00грн. та погоджені строки її погашення.

          Відповідно до умов зазначеної угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати щомісячні платежі у розмірі - 360,96 грн. шляхом внесення коштів в касу позивача. Відповідач починаючи з моменту укладення угоди свої зобов'язання щодо погашення завданої матеріальної шкоди не виконував. Більше того 26.03.2008р. відповідача було звільнено з підприємства по пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, - за прогули, після чого ним, також не здійснено жодного місячного платежу.

На підставі викладеного просить суд сягнути у відповідності з угодою №106 від 15.11.2007р. з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» завдану матеріальну шкоду в сумі  64972 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дві) гривні.

           В свою чергу відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про визнання угоди недійсною, посилаючись на те, що  як на доказ завданої матеріальної шкоди ТзОВ "Машзавод" посилається на Угоду від 15 листопада 2007 р. № 106, яку було заключено між ним та підприємством на суму 64 972 грн. Зазначає, що дана угода була підписана ним під тиском і погрозою звільнення з даного підприємства, що в подальшому і мало місце.

В зустрічному позові зазначає, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК. Як зазначено в п.3 ст. 203 ЦК України " волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі". В даному ж випадку угода була підписана ним, під психологічним тиском і не відповідала його внутрішній волі.

Просить суд визнати Угоду від 15 листопада 2007 р. № 106, що укладена між нимта ТзОВ "Машзавод" недійсною.

В судовому засіданні представники ТзОВ "Машзавод" позовні вимоги підтримали та надали пояснення аналогічні позовній заяві, щодо зустрічного позову ОСОБА_4 заперечували, щодо його задоволення, оскільки вважають, що оскаржувана угода була підписана сторонами у відповідності до вимог ЦК України. При підписанні угоди на ОСОБА_4 ніхто психологічного тиску не чинив. Просили суд первісний позов задовольнити, в зустрічному відмовити.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ТзОВ "Машзавод" не визнав та пояснив, що позивачем було завищено суму матеріальних збитків, просив суд в позові ТзОВ "Машзавод" відмовити, зустрічний позов задовольнити, оскільки при укладанні угоди на його довірителя був вчинений психологічний тиск, а саме була погроза у його звільненні, якщо він не підпише угоду.  

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, судом встановлено, що 10 жовтня 2006р. о 17-00 год. відповідач ОСОБА_4, який працює водієм ТОВ «Машзавод», керуючи автомобілем «Ісузу-Тропер» д.н. НОМЕР_1, який належить ТОВ «Машзавод», порушивши правила дорожнього руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду. За даним фактом вчинення ДТП Коростенським РВ УМВС України було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

В пункті 3 частини 1 ст.134 КЗпП України передбачено, - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992р. за №14 з подальшими змінами роз’яснено, що судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.  

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3, 4, 8 статті 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК)...  

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2007р. у справі №П-5/07, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.286 ч.1 КК України, закрито у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих збитків /а.с.4,5/. При цьому в даній постанові зазначено, що вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині підтверджується матеріалами справи.

Суд приймає до уваги вищевказану постанову суду, як доказ, так як вона містить інформацію, щодо дорожньо-транспортної пригоди, винність відповідача у виникненні даної пригоди, а також наявність ознак діянь переслідуваних у кримінальному порядку.  

Також судом встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перебував у трудових стосунках з підприємством ТОВ «Машзавод», транспортний засіб яким керував відповідач належав даному підприємству, даний факт підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також дані факти зазначенні у постанові міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2007р. у справі №П-5/07 /а.с.4-6/.  

Між підприємством (ТОВ «Машзавод») та працівником (ОСОБА_4.) була визначена та погоджена сума завданої матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка становить - 64 972грн. та погоджені строки її погашення, дана домовленість була зафіксована в угоді за №106 від 15 листопада /а.с.7,8/.

Відповідно до п.3 умов даної Угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати щомісячні платежі у розмірі - 360,96 грн., шляхом внесення коштів в касу позивача.

Суд не приймає до уваги твердження в судовому засіданні представника відповідача, про те, що позивачем була завищена матеріальна шкода, а саме за ремонт автомобіля «Ісузу-Тропер», оскільки представник відповідача в супереч ст.60 ЦПК України не надав суду доказів як на підставу заперечення проти позову щодо суми збитків.  

Також суд не приймає до уваги твердження в судовому засіданні представника відповідача про те, що пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, які були зазначенні в протоколі огляду і перевірки технічного стану автомобіля  від 20.10.2006р. значно менші, ніж зазначені в акті огляду, що проводився працівниками ТОВ «Машзавод», оскільки під час дорожньо-транспортної працівник МВС здійснював огляд зовнішніх пошкоджень, що було зафіксовано в протоколі від 20.10.2006р. /а.с.87-91/, при цьому дослідження внутрішніх пошкоджень та деформацій автомобіля не проводилось. Суд вважає, що слід також зазначити, що відповідач особисто отримував на складі запчастини, для ремонту автомобіля згідно акту /а.с.51-54/, при цьому будь-яких зауважень відносно кількості запчастин не заперечував, відомості, що свідчили б протилежне в матеріалах справи відсутні.              

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичай ставляться.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи  в судовому засіданні, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що судом встановлено шкода підприємству (позивачу) заподіяна діями працівника (відповідачем), що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, при цьому відповідач відмовляється добровільно виконувати взяті на себе зобов’язання, згідно умов угоди, а тому суд вважає, що необхідно сягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» завдану матеріальну шкоду в сумі  64972  гривні, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про визнання угоди недійсною то відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_4 в супереч вимогам ст..60 ЦПК України не надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовної вимоги.

Як вище встановлено судом у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 10 жовтня 2006р. ОСОБА_4, який працював водієм ТОВ «Машзавод», керуючи автомобілем «Ісузу-Тропер» д.н. НОМЕР_1, який належить ТОВ «Машзавод», порушивши правила дорожнього руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду.  

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2007р. у справі №П-5/07, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.286 ч.1 КК України, закрито у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих збитків /а.с.4,5/.

Також судом встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перебував у трудових стосунках з підприємством ТОВ «Машзавод», транспортний засіб яким керував відповідач належав даному підприємству, даний факт підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також дані факти зазначенні у постанові міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2007р. у справі №П-5/07 /а.с.4-6/.

Між підприємством ТОВ «Машзавод» та ОСОБА_4 була визначена та погоджена сума завданої матеріальної шкоди, яка становить - 64 972грн. та погоджені строки її погашення, дана домовленість була зафіксована в угоді за №106 від 15 листопада /а.с.7,8/.

Частиною першою ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою п'ятою та шостою ст. 203 ЦК. Як зазначено в п.3 ст. 203 цього Кодексу, - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, що відображенні в Узагальненні Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що  - для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

При розгляді справи судом дійсно встановлено, що ОСОБА_4, було звільнено згідно наказу від 26.03.2008 року за №61/2, на підставі ч.4 ст.40 КЗпП України, за прогули. Як видно з матеріалів справи даний наказ має юридичну силу, не змінений та не скасований.  

Суд не приймає до уваги твердження в позовній заяві ОСОБА_4 та його представника в судовому засіданні, що оскаржувана угода була підписана ОСОБА_4 під психологічним тиском і погрозою звільнення з підприємства, оскільки будь-яких доказів, які б містили інформацію, щодо правдивості даних тверджень позивачем та його представником не надано. Сам факт звільнення з роботи ОСОБА_4 за прогули не є доказом, що свідчив би про психологічний тиск чи погрозу.

Отже враховуючи наведене, суд вважає, що зустрічні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки позивач по зустрічному позові в супереч ст.60 ЦПК України, не надав суду доказів, що оскаржувана угода була підписана ним під тиском і погрозою звільнення з підприємства, а тому підстав, для задоволення зустрічного позову немає.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, так як позивач ТОВ «Машзавод» документально підтвердив понесені ним судові витрати, тому підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 649грн. 72коп. та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи те, що в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено, а тому підстав для стягнення з ТОВ «Машзавод» понесених судових витрат немає.

На підставі наведеного та керуючись ст..134 КЗпП України, ст.ст.15-16,203,215,526,610 ЦК України, ст.ст.3-4,57-60,64, 88,130,208-209,212-215,218,223,294-295 ЦПК України суд, -  

В И Р І Ш И В :  

 Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Сягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» завдану матеріальну шкоду в сумі  64972 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дві) гривні.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» сплачене державне мито в сумі 649грн. 72коп. та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про визнання угоди недійсною - відмовити.  

Рішення  може бути  оскаржене  в апеляційному  порядку  до  апеляційного суду  Чернівецької області  через  Першотравневий  районний суд м. Чернівці шляхом  подачі  в 10-денний строк з дня проголошення  рішення  апеляційної скарги.

    Суддя:                       Войтун О.Б.