Справа № 2-а-655/2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого – судді Шульги Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ :
02 березня 2010 року до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом та стягнення заборгованості. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 02.03.2010 року по 05.05.2010 р. основної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 02.03.2010 р. по 05.05.2010 р. в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 06.05.2010 р. основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 06.05.2010 р. в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування, та виплату недорахованої за період з 02.03.2010 року по 05.05.2010 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 02.03.2010 р. по 05.05.2010 р. - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 06.05.2010 р. по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 06.05.2010 р. по теперішній час - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії. Також позивач просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості – ОСОБА_1 пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному обсязі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію шкоду за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок вищевказаних виплат ОСОБА_1, починаючи з 02.03.2010 року по теперішній час, та здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч чинному законодавству, здійснює виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Він також неодноразово звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку.
Сторони в судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв’язку з чим суд, у відповідності з ч.4 ст. 122 КАС України, ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач надав письмові заперечення, в яких, посилаючись на нормативні акти, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію відповідно до чинного законодавства, у зв’язку з чим підстав для перерахунку пенсії немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи,1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 с від 07.08.2008 року (а.с.8), а також був інвалідом ІІІ групи, а з 06.05.2010 р. є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.9).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова отримує пенсію як інвалід ІІ групи, а до 06.05.2010 р. отримував пенсію як інвалід ІІІ групи, оскільки інвалідність настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що визнано відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон № 796).
Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-V1 від 28.12.2007 року, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, а по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а інвалідам 2-ї групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а з 06.05.2010 р. як інвалід ІІ групи - не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розмірі пенсії позивачу застосування підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст. 54 Закону України № 796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та постанова Кабінету міністрів України 16.07.2008 року за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі ст.50 Закону №796 випливає, що під визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими : для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році : по 1 групі інвалідності – 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 11 групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 111 групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по 1 групі інвалідності – 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 11 групі інвалідності -150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 111 групі інвалідності – 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою : по 1 групі інвалідності – 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 11 групі інвалідності – 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 111 групі інвалідності – 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям- інвалідам – 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 111 групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» статтю 67 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги переду Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного суду України № 10 від 22.05.2008 р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І п.п. 61, 62, 63, 64, р. ІІ п. 3, р. ІІІ положень ст. 67, р. І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 р. ІІ ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані положення визнанні неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення судом, оскільки зменшують розміри виплат, обмежують права та свободи і мають місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України.
При цьому рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена щомісячна додаткова пенсія інвалідам ІІІ групи у розмірі 15 % від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно ст. 6 вказаної постанови мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи не може бути нижче 870 грн. Постановою КМУ від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 р. встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи – 980 грн.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору суд вважає за необхідне застосувати саме норми ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.08.2008 р.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи наведене, а також те, що на час винесення постанови відповідні зміни до вищевказаних законів не вносились, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку починаючи з 02.03.2010 року основної та додаткової пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, з огляду на вищевикладене суд вважає, що перерахунку підлягає основна та додаткова пенсія ОСОБА_1 починаючи з 02.03.2010 року з урахуванням положень зазначеного закону та групи інвалідності позивача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в тому числі і вимога про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості – ОСОБА_1 пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному обсязі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію шкоду за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, які такі, що не пов’язані із визнанням протиправною бездіяльності відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 02.03.2010 року по 05.05.2010 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 02.03.2010 р. по 05.05.2010 р. - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 06.05.2010 р. по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 06.05.2010 р. по теперішній час - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату недорахованої за період з 02.03.2010 року по 05.05.2010 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 02.03.2010 р. по 05.05.2010 р. - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 06.05.2010 р. по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 06.05.2010 р. по теперішній час - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості – ОСОБА_1 пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному обсязі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію шкоду за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови відповідно до ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Шульга