Справа   № 2-2985/10 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

 28 жовтня 2010 року                                    м. Сімферополь

 Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Поєдинка А.О., при секретарі Уржумовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики. Вимоги мотивовані тим, що 23 березня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 11200 доларів США зі строком повернення до 23.08.2010 року. За умовами договору його підписання підтверджує отримання ОСОБА_2 грошових коштів у повному обсязі. У строк встановлений договором відповідач суму боргу не повернула. Відповідно до довідки про курси валют заборгованість складає 88378 грн. Також позивач зазначив, що в результаті дій відповідача він втратив можливість розпоряджатися своїми грошима, втратив сон і спокій, стан його здоров’я погіршився, таким чином йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює у 10000 грн.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним. Позовні вимоги мотивує тим, що 23 березня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 зобов’язався передати ОСОБА_2 у борг 11200 доларів США. Однак зазначений договір слід визнати недійсним з наступних підстав: договір було укладено, однак факту передачі грошей не було. ОСОБА_1 передав їй лише 3000 доларів США; зазначений договір передбачає підписання його свідками, однак у ньому відсутні як відомості про особу свідків, так і їх підписи; зазначений договір є вдаваним, оскільки сторони при його підписанні ставили за мету не укласти договір позики, а угоду по оренді приміщення, земельної ділянки, угоду про сумісну діяльність та ін.

У судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному об’ємі. Проти задоволення зустрічного позову заперечували, мотивуючи це тим, що договір був укладений у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідач – ОСОБА_2 та її представник – ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнали частково у частині стягнення суми боргу в розмірі 23672,70 грн. В іншій частині позову пояснили, що 23.03.2010 року між сторонами у справі було укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_1 зобов’язався передати ОСОБА_2 у борг 11200 доларів США. Однак, цей договір не був спрямований на реальне настання наслідків, оскільки передбачав, що ОСОБА_1 надає їй у борг 7000 доларів США строком на 6 місяців. За цей строк вона зобов’язана була повернути йому 7000 доларів США боргу та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 4200 доларів США. Саме тому у договорі було зазначено вищевказану суму. Однак, реально було передано лише 3000 доларів США.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 23 березня 2010 року між сторонами у справі укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг 11200 доларів США із кінцевим строком повернення – 23.08.2010 року. За умовами вищевказаного договору підписання його сторонами підтверджує передачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 11200 доларів США. Відповідач мала погашати суму боргу згідно графіку: з 23.04.2010 року по 23.05.2010 року – щомісячно 850 доларів США, з 23.05.2010 року по 23.07.2010 року – по 3000 доларів США, і з 23.07.2010 року по 23.08.2010 року – 3000 доларів США. Відповідач порушує умови договору – не повертає суму боргу, внаслідок чого у неї виникла заборгованість станом на 06.08.2010 року у розмірі 88378 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України За  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій  формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Судом встановлено, що договір було укладено із дотриманням усіх вимог, передбачених ст.203 ЦК України, а саме: зміст договору не суперечить законодавству України та моральним засадам суспільства; його укладено між дієздатними особами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинено у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання наслідків.  

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.  

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Таким чином, вимоги позивача щодо повернення суми боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не встановлено факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_1, таким чином, вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.  ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд                                                  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу за договором позики від 23.03.2010 року заборгованість у розмірі 88378 грн., а також судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 884 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., всього – 89382 грн.

 У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 23.03.2010 року – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя     (підпис)        

 Копія згідно з оригіналом.

 Суддя:           Секретар: