2а-1744-10  

  П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

31.08.10 року. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Квітки О.М. при секретарі Пономаренко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Олександрійської роти ДПС ДАІ Маліченка Валерія Сергійовича про скасування постанови у адміністративній справі, –  

У С Т А Н О В И В:  

Позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за 17.06.10 року про накладення штрафу.  

Свої вимоги мотивує наступним:  

17.06.10 року відповідач виніс спірну постанову про накладення штрафу за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: 17.06.10 року о 1140 на перехресті пр. Леніна та пр. Г.Сталінграда в м. Олександрії позивач керував автобусом ЛАЗ-695 державний номерний знак НОМЕР_1 та на пішохідному переході не надав переваги в русі пішоходу, який перебував на ньому, чим порушив п. 16.2 чинних ПДР і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Та накладено стягнення.  

Постанову оскаржує в зв’язку з тим, що, рухаючись в зоні пішохідного переходу, не склав небезпеку для переходу будь-якого пішохода. Пішоходу, який в цей час тільки почав рух з протилежної сторони пішохідного переходу і знаходився в боковому інтервалі по ліву сторону відносно до руху автобуса тобто не на його смузі руху, не враховуючи те, що пр. Г.Сталінграда в місці пішохідного переходу має ширину проїзної частини до 20 м, тобто діяв відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України.  

Таким чином, вважає, що при накладенні адміністративного стягнення відповідачем не враховано вимоги ст. 251 КУпАП про докази.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних доказів.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

17.06.10 року відповідач виніс спірну постанову.  

З представлених матеріалів та показів свідка видно, що відповідач свою вину не визнав, про що заявив працівнику ДАІ.  

П. 16.2.   чинних ПДР передбачено:    на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.  

П.   18.1   . чинних ПДР передбачено:    водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.  

Тобто, необхідність зупинки перед пішоходом чи не зупинки вирішує водій.  

Позивач посилається на те, що пішохід був на іншій частині проспекту і він йому перешкоди не чинив.  

Доводів чи доказів, які б спростовували викладене відповідачем не представлено. В матеріалах справи вони також відсутні.  

Крім того, п. 4 .7 чинних ПДР передбачає: пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.  

П.   4.14.   чинних ПДР передбачає: п   ішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.  

В разі, коли   ПДР покладає обов’язки на декількох учасників дорожнього руху, учасник, щодо якого не складено протокол, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, повинен бути зазначеним в протоколі.  

Таким чином, судом установлено, що у справі відсутні докази вини позивача у вчиненні порушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Тобто, відповідачем не враховано вимоги ст.ст. 251, 252 КУпАП, а саме: про докази. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.  

А тому суд вважає, що позивачем доведено правомірність своїх дій.  

Таким чином, при накладені на позивача штрафу відповідачем не враховано вимоги ст.ст. 251, 252 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню.  

На підставі вимог ч. 2 ст. 122, ст.ст. 251, 252 КУпАП, керуючись ст.ст.160 – 163 КАС України суд, –  

П О С Т А Н О В И В:  

Позов задовольнити.  

Визнати дії інспектора ДПС Олександрійської роти ДПС ДАІ Маліченка Валерія Сергійовича при накладенні на ОСОБА_1 стягнення незаконними.  

Скасувати постанову за 17.06.10 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу та закрити провадження у зазначеній справі.  

Постанова оскарженню не підлягає.  

  Головуючий: