Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Костенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
її представниці ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2010 року,
встановила:
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі – відділ ДВС), ОСОБА_5 про відшкодування в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 655 грн. 30 коп. і моральної шкоди в розмірі 655 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що у 2007 році в рахунок виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року відділ ДВС стягнув з неї на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 600 грн., однак останній у 2008 році незаконно отримав в суді дублікат виконавчого листа за тим же рішенням і звернув його до примусового виконання, внаслідок чого з неї повторно утримано 595 грн. 30 коп. і стягнуто виконавчий збір в розмірі 60 грн., а неправомірними діями відповідачів їй спричинені моральні страждання.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2010 року позов задоволено частково. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 95 грн. 30 коп. безпідставно отриманих коштів, що знаходяться на рахунку управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі – УПФ), повернутих згідно квитанції № 5070 від 24 квітня 2009 року. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 21 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 8 грн. 26 коп. судового збору та 5 грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Суд виходив з того, що під час виконання судових рішень з ОСОБА_1 надмірно утримано лише 95 грн. 30 коп., які на даний час знаходяться на рахунку УПФ, і позивачці не було спричинено жодних моральних страждань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Навівши доводи позовної заяви, ОСОБА_1 зазначила, що суд не дав належної оцінки дослідженим доказам щодо неправомірності повторного утримання грошових коштів з її пенсії, а тому прийшов до помилкового висновку про безпідставність її вимог. Також вона вказала, що суд не вирішив питання про присудження їй понесених судових витрат.
В порядку, передбаченому ст. 37 ЦПК України, колегія суддів залучила до участі у справі правонаступника відділу ДВС – Другий міський відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі – Другий міський відділ ДВС).
Заперечуючи проти апеляційної скарги, представники Другого міського відділу ДВС зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідач ОСОБА_5, який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги, та не застосував закон (ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»), який підлягав застосуванню.
У зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, і порушенням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.
Встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 600 грн. моральної шкоди.
17 січня 2007 року за цим рішенням видано виконавчий лист № 2-891, який 24 січня 2007 року ОСОБА_5 подав до відділу ДВС для примусового виконання (виконавче провадження № 209/12-08).
Державний виконавець звернув стягнення на пенсію боржника. За його розпорядженням в період з квітня до жовтня 2007 року УПФ утримало вказані кошти з пенсії ОСОБА_1 і перерахувало їх ОСОБА_5
Постановою державного виконавця від 11 січня 2008 року виконавче провадження № 209/12-08 закінчено.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 500 грн. моральної шкоди.
За цим рішенням видано виконавчий лист № 2-5116, який 2 квітня 2007 року ОСОБА_5 подав до відділу ДВС для примусового виконання (виконавче провадження № 538/12-07).
10 квітня 2007 року виконавчий документ направлено до УПФ для утримання грошових коштів із пенсії ОСОБА_1, однак його було втрачено при пересилці.
3 квітня 2008 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області за заявою ОСОБА_5 видав дублікат виконавчого листа № 2-891 за заочним рішенням від 21 квітня 2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 600 грн. моральної шкоди.
Цей виконавчий документ 10 квітня 2008 року ОСОБА_5 подав до відділу ДВС для примусового виконання (виконавче провадження № 550/12-08). Державний виконавець звернув стягнення на пенсію ОСОБА_1 За його розпорядженням в період з серпня до листопада 2008 року УПФ утримало 595 грн. 30 коп. і перерахувало їх ОСОБА_5
Крім того, за постановою державного виконавця від 3 червня 2008 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 60 грн. (10 % від стягненої суми), оскільки остання не виконала рішення в строк, установлений для добровільного його виконання (21 квітня 2008 року).
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року роз’яснено державному виконавцю, що дублікат виконавчого листа від 3 квітня 2008 року слід повернути стягувачеві ОСОБА_5 без виконання.
Постановою державного виконавця від 27 березня 2009 року виконавче провадження № 550/12-08 закінчено.
Із надмірно стягнутих з ОСОБА_1 коштів 500 грн. зараховано на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2004 року. У зв’язку з цим виконавче провадження № 538/12-07 було закінчено.
Інші 95 грн. 30 коп. 20 березня 2009 року ОСОБА_5 повернув на рахунок УПФ. В квітні 2009 року ці кошти були виплачені ОСОБА_1 разом з пенсією, однак вона відмовилась від них і 24 квітня 2009 року повернула УПФ.
Зазначені обставини підтверджуються: рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2004 року і заочним рішенням цього ж суду від 21 квітня 2006 року; виконавчими листами, які були видані за вказаними судовими рішеннями; виконавчими провадженнями відділу ДВС № 209/12-08, № 538/12-07 і № 550/12-08; довідками УПФ щодо утримання коштів з пенсії ОСОБА_1
Частинами першими статей 1166 і 1167 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1212 ч. 1 даного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що при виконанні дублікату виконавчого листа від 3 квітня 2008 року № 2-891 з ОСОБА_1 надмірно стягнуто 595 грн. 30 коп.
Дійшовши до правильного висновку про зарахування 500 грн. в рахунок стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-5116 від 29 вересня 2004 року, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_5 лише 95 грн. 30 коп. безпідставно отриманих коштів, які знаходяться на рахунку УПФ.
Також суд правомірно прийшов до висновку, що діями відповідачів жодних моральних страждань ОСОБА_1 не заподіяно. Достатніх та об’єктивних доказів про це позивачка суду не надала.
Доводи ОСОБА_1 щодо неправильності даних висновків суду суперечать фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись в повній мірі з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалюючи рішення в цій частині, суд не звернув увагу на те, що при повторному виконанні заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір.
Згідно зі ст. 46 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення майнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Відділ ДВС стягнув з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 60 грн. при фактично стягненій сумі 595 грн. 30 коп. Розмір виконавчого збору мав становити 59 грн. 53 коп., а тому 47 коп. переплати Другий міський відділ ДВС (правонаступник відділу ДВС) має повернути позивачці.
Решта суми стягнута з ОСОБА_1 правомірно, оскільки вона не виконала рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання.
Однак, це стягнення обумовлене недобросовісними діями ОСОБА_5, який, достовірно знаючи про виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року, повторно пред’явив виконавчий документ, який виданий за цим рішенням, до примусового виконання.
На думку колегії суддів, неправомірними діями ОСОБА_5 позивачці заподіяна матеріальна шкода в розмірі 59 грн. 53 коп., яка має бути їй відшкодована.
Вказані обставини та положення діючого законодавства залишились поза увагою суду, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Присуджуючи ОСОБА_1 понесені судові витрати, суд враховує пропорційність задоволених вимог (ст. 88 ЦПК України).
Позов заявлено з ціною 655 грн. 30 коп., а задоволено на 155 грн. 30 коп. /95,30+60/, тобто на 23,7% /155,30х100:655,30/: щодо Другого міського відділу ДВС – на 47 коп. (0,3% /0,47х100:155,30/); щодо ОСОБА_5 – на 154 грн. 83 коп. /95,30+59,53/ (99,7% /154,83х100:155,30/).
ОСОБА_1 слід присудити:
- судовий збір в сумі 12 грн. 09 коп. /51х23,7:100/; з Другого міського відділу ДВС – 4 коп. /12,09х0,3:100/; з ОСОБА_5 – 12 грн. 05 коп. /12,09х99,7:100/.
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 11 коп. /30х23,7:100/; з Другого міського відділу ДВС – 2 коп. /7,11х0,3:100/; з ОСОБА_5 – 7 грн. 09 коп. /7,11х99,7:100/.
Таким чином, додаткове рішення суду про розподіл судових витрат підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2010 року в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди у виді безпідставно утриманого виконавчого збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 59 грн. 53 коп.
Стягнути з Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 47 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 19 грн. 14 коп.
Стягнути з Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 6 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Вітюк В.Ж. Справа № 22ц – 4770
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 30