Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків його недійсності, розірвання кредитного договору і визначення наслідків такого розірвання, визнання недійсним договору застави та відшкодування моральної шкоди із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2010 року,
встановила:
В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі – ВАТ КБ «Надра») про визнання недійсним (удаваним) кредитного договору від 28 грудня 2006 року № 28/12/2006/840-К/439, за умовами якого відповідач надав йому кредит в сумі 22934 долари США для придбання автомобіля на строк до 27 грудня 2013 року під 13,99 % річних, із застосуванням правових наслідків недійсності цього правочину. Також ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір застави від 28 грудня 2006 року, за яким він в забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором передав у заставу ВАТ КБ «Надра» автомобіль «SKODA Octavia A5», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 115820 грн.
На думку ОСОБА_2 кредитний договір є недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 1, 215, 227 ч. 1 ЦК України, а згідно зі ст. 548 ч. 2 цього Кодексу недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність оспорюваного договору застави.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що всупереч вимог закону зобов’язання за кредитним договором визначені в іноземній валюті, хоча єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, а сторони не мали індивідуальної ліцензії Національного банку України на вчинення валютної операції, внаслідок чого не вправі були укладати кредитний договір на таких умовах. Окрім того, ОСОБА_2 вказав, що неправомірними діями банку, який вчинив цей правочин без відповідного дозволу, йому завдані моральні страждання.
В ході судового розгляду позивач збільшив свої вимоги. ОСОБА_2 додатково просив визнати кредитний договір фіктивним і таким, що вчинений під впливом обману, а також розірвати його на підставі ст. 652 ЦК України посилаючись на істотну зміну обставин (розвиток світової фінансової кризи), настання яких сторони не могли передбачити при укладенні договору, і відмову ВАТ КБ «Надра» привести кредитний договір у відповідність з обставинами, які змінились. При цьому позивач просив визначити наслідки розірвання кредитного договору та розстрочити виконання судового рішення на 60 місяців в порядку ст. 217 ЦПК України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2010 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів і розірвання кредитного договору, а права позивача не порушені та моральної шкоди йому не заподіяно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову або направити справу на новий розгляд посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Представник ВАТ КБ «Надра», який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.
Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 28 грудня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 28/12/2006/840-К/439, за яким банк надав позивачу кредит на придбання автомобіля в сумі 22934 долари США строком до 27 грудня 2013 року. За цим договором ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання повернути кредит шляхом внесення щомісячних платежів, розмір яких не повинен бути меншим 433 доларів 53 центів США, а також сплатити банку проценти за користування грошовими коштами в розмірі 13,99 % річних від залишку заборгованості. Щомісячні платежі мали здійснюватись у валюті кредиту.
В той же день сторони уклади договір застави. В забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав у заставу ВАТ КБ «Надра» автомобіль «SKODA Octavia A5», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Дані обставини підтверджуються укладеними між сторонами кредитним договором від 28 грудня 2006 року № 28/12/2006/840-К/439 і договором застави від того ж дня.
Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 546 цього Кодексу визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст.ст. 572, 574 ч. 1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів і розірвання кредитного договору.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про невідповідність кредитного договору вимогам закону та його вчинення сторонами без відповідного дозволу (ліцензії), а саме щодо недійсності правочину з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1, 227 ч. 1 ЦК України.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору ВАТ КБ «Надра» здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 23 серпня 2002 року № 21 і мало письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.
Отже, банк правомірно видав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі положенням Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ.
Є безпідставним твердження позивача й щодо вчинення кредитного договору під впливом обману, а також про удаваність і фіктивність цього правочину (ст.ст. 230 ч. 1, 234 ч. 1, 235 ч. 1 ЦК України).
В суді не здобуто жодних доказів про те, що ВАТ КБ «Надра» навмисно ввело ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та заперечувало наявність або замовчувало існування обставин, які б могли перешкодити вчиненню правочину. Також відсутні докази того, що кредитний договір вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків або для приховування іншого правочину.
Зобов’язання позивача за кредитним договором є дійсними, а тому суд, враховуючи положення ст. 548 ч. 2 ЦК України, правомірно відмовив в позові про визнання недійсним договору застави.
Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для розірвання кредитного договору також не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно до ст. 652 ч. 1 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 даної статті визначені умови, за одночасною наявністю яких договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Суд обґрунтовано виходив з того, що світова фінансова криза та зміна економічного становища в державі не є істотною зміною обставин, які дають підстави для розірвання кредитного договору. Окрім того, в суді не здобуто достатніх доказів про наявність сукупності умов, які дають право на розірвання цього договору в судовому порядку.
З огляду на викладене, суд прийшов до правильного висновку, що права ОСОБА_2 не порушені та моральної шкоди йому не заподіяно.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Продан Б.Г. Справа № 22ц – 4975
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27