Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Котиса В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ТМ» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасування наказів про прийняття і звільнення з роботи, спонукання до видачі наказу про прийняття на роботу, зміну формулювання причини звільнення і відшкодування моральної шкоди із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2010 року,
встановила:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ТМ» (далі – ТОВ «Захід ТМ») про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8100 грн., скасування наказу про звільнення з роботи від 18 лютого 2010 року № НР 135-3, зміну формулювання причини звільнення на ст. 38 КЗпП України або ст. 36 п. 6 КЗпП України і відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 11 грудня 2008 року до 18 лютого 2010 року працював в ТОВ «Захід ТМ» на посаді торгового представника і був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин з 1 до 18 лютого 2010 року. На думку ОСОБА_1 дане звільнення є незаконним, оскільки у вказаний період його не було допущено до виконання трудових обов’язків, внаслідок чого він звертався із заявами про припинення трудового договору у відповідності до ст.ст. 36, 38 КЗпП України, які адміністрацією підприємства не розглянуті. Також позивач вказав, що йому не виплачена заробітна плата за весь час дії трудового договору і не проведений розрахунок при звільненні, внаслідок чого він зазнав душевних страждань.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 збільшив свої вимоги. Він також просив скасувати наказ про прийняття на роботу від 1 квітня 2009 року № 117-П і зобов’язати відповідача видати наказ про прийняття його на роботу з 11 грудня 2008 року, стягнути заробітну плату за період з 11 грудня 2008 року до 1 квітня 2009 року та середній заробіток за весь час розгляду справи в суді до ухвалення рішення посилаючись на те, що фактично працював на підприємстві з 11 грудня 2008 року, але наказ про прийняття його на роботу був виданий лише 1 квітня 2009 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2010 року в позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати: на користь держави – 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і на користь ТОВ «Захід ТМ» – 707 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено з дотриманням вимог чинного законодавства і розрахунок при звільненні проведено з ним в повному обсязі, а затримка цього розрахунку обумовлена тим, що позивач в день звільнення не працював і не пред’являв вимог про виплату належних від підприємства коштів. Також суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що працював в ТОВ «Захід ТМ» з 11 грудня 2008 року і його було відсторонено від роботи в період з 1 лютого 2010 року, а моральної шкоди позивачу не заподіяно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити вказане рішення та задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Навівши доводи позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що суд не дав належної оцінки дослідженим доказам щодо порушення його трудових прав і не проголосив рішення в судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник ТОВ «Захід ТМ» зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що наказом від 1 квітня 2009 року № 117-П ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Захід ТМ» на посаду торгового представника. В той же день сторони уклали в письмовій формі трудовий договір і позивач приступив до виконання своїх трудових обов’язків.
1-5, 8-12, 15-18 лютого 2010 року ОСОБА_1 не з’явився на роботу без поважних причин. 10 лютого 2010 року він відмовився дати пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 1 до 9 лютого 2010 року.
Наказом від 18 лютого 2010 року № 135-з позивача звільнено з роботи з того ж дня на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин.
В день звільнення ОСОБА_1 не працював. 18 лютого 2010 року ТОВ «Захід ТМ» направило на адресу позивача письмове повідомлення про необхідність з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки і розрахунку при звільненні, однак останній проігнорував це повідомлення та не пред’явив вимоги про розрахунок.
Натомість, 18 лютого 2010 року ОСОБА_1 через пошту направив відповідачу заяву про звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. Ця заява надійшла у ТОВ «Захід ТМ» після розірвання трудового договору з позивачем. Заява ОСОБА_1 про звільнення з роботи згідно зі ст. 36 КЗпП України на адресу відповідача не надходила.
Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 був проведений шляхом перерахування коштів на його особистий банківський рахунок 26 лютого 2010 року і 17 березня 2010 року. При цьому позивачу виплачено заробітну плату за відпрацьований період і грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1491 грн. 05 коп.
Заборгованість ТОВ «Захід ТМ» із виплати заробітної плати та інших сум, що належать працівнику при звільненні, перед ОСОБА_1 відсутня.
На підставі заяви позивача від 11 березня 2010 року ТОВ «Захід ТМ» направило на його адресу рекомендованим поштовим відправленням трудову книжку та довідку про розмір заробітної плати.
Зазначені обставини підтверджуються: поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо строку укладеного між сторонами трудового договору, часу працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Захід ТМ», характеру виконуваних ним трудових обов’язків та обставин звільнення позивача з роботи; наказами від 1 квітня 2009 року № 117-П і від 18 лютого 2010 року № 135-з про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи; заявою позивача від 1 квітня 2009 року про прийняття на посаду торгового представника ТОВ «Захід ТМ» і трудовим договором з працівником від того ж дня, який укладений між сторонами у письмовій формі; актами від 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9 лютого 2010 року про невихід ОСОБА_1 на роботу та актом від 10 лютого 2010 року про його відмову від пояснення причин відсутності на робочому місці; листом відповідача від 18 лютого 2010 року № 40, яким ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки і розрахунку при звільненні; актом Територіальної державної інспекції праці у Тернопільській області від 19 березня 2010 року № 19-01-030/0286, складеним за наслідками перевірки звернення позивача про порушення його трудових прав; довідками про нарахування і виплату позивачу заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку; книгами заїзду і виїзду автотранспорту та реєстрації дорожніх листів ТОВ «Захід ТМ», у яких відсутні записи про використання позивачем до 1 квітня 2009 року автомобіля НОМЕР_1 та видачу на його ім’я дорожніх листів до вказаної дати; заявою ОСОБА_1 про звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, яка надійшла на адресу ТОВ «Захід ТМ» після розірвання трудового договору.
Надані ОСОБА_1 докази, у тому числі: непідписаний роботодавцем бланк трудового договору від 11 грудня 2008 року, його заява про звільнення з роботи за згодою сторін від 12 лютого 2010 року, протоколи про адміністративні правопорушення, які складені відносно позивача за порушення правил дорожнього руху під час керування вищевказаним автомобілем у 2008-2009 роках, записки про здачу ОСОБА_1 готівки у лютому 2010 року,- достовірно не підтверджують обставин, якими обґрунтовується позов і є неналежними доказами.
Відповідно до ст. 21 ч. 1 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 1, 3 і 4 статті 24 цього Кодексу установлено, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Згідно зі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
В силу ст.ст. 116 ч. 1, 117 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У відповідності до ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідає вимогам чинного законодавства і розрахунок при звільненні проведено з ним в повному обсязі. У зв’язку з цим, відсутні підстави для скасування оскаржуваних наказів та зміни формулювання причин звільнення позивача.
Суд обґрунтовано виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Позивач в день звільнення не працював і до дати проведення розрахунку (17 березня 2010 року) не пред’являв вимог про виплату належних від підприємства коштів, а моральних страждань йому не заподіяно.
Також є правильним висновок суду про недоведеність фактів укладення між сторонами трудового договору 11 грудня 2008 року та відсторонення ОСОБА_1 від роботи в період з 1 лютого 2010 року.
При з’ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не було порушено норм процесуального права. Норми матеріального права також застосовані правильно.
Посилання ОСОБА_1 на неналежну оцінку судом поданих доказів не заслуговують на увагу.
Те, що суд всупереч вимог ст. 209 ЦПК України не ухвалив рішення негайно після закінчення судового розгляду, не може бути підставою для його скасування, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Порозова І.Ю. Справа № 22ц – 4447
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 52