АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 8321/ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на земельну ділянку.
Зазначав, що 11 березня 2004 року уклав з відповідачкою договір міни, відповідно до якого ОСОБА_4 передала йому земельну ділянку площею 5,8458 га, за що він передав 10 тонн зерна пшениці загальною вартістю 5 000 грн. Оскільки умови договору міни виконані сторонами повністю, просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, який укладений 11 березня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнано дійсним.
За ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,8458 гектара для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала ОСОБА_4 на приватної власності на підставі Державного акту серії ЗП №122459, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 13 квітня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю № 010727700056, вартістю 5000 грн.
Не погоджуючись із рішенням, прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не сповістили.
Головне управління Держкомзему у Запорізькій області просило справу розглянути у відсутності представника управління, з апеляційною скаргою прокурора згодні.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, доводи представника прокуратури, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 та визнавши за ним право власності на земельну ділянку, яку він отримав в результаті укладення договору міни ділянки на зерно пшениці, суд першої інстанції виходив з положень статті 220 ЦК України.
Однак на порушення вимог статей 212, 213 ЦК України суд не з'ясував, чому договір міни не був нотаріально посвідчений, оскільки за змістом статті 716 ЦК України до договору міни нерухомості повинні застосовуватися положення про договір купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно статті 657 ЦК України має укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Також суд не дослідив, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Також не враховано, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. ОСОБА_1 тому оптимальна організація цивільного обороту об'єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов'язаних з нерухомим майном. Об'єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об'єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст.182 ЦК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За змістом частини 2 статті 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Згідно роз'яснень у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Також не враховано, що на момент укладання угоди 11 березня 2004 року ОСОБА_4 не була власницею спірної земельної ділянки і набула таке право тільки 13 квітня 2007 року після оформлення Державного акту про право власності на земельну ділянку ( а. с. 5-9 ). Крім того, на час укладення між сторонами договору міни та на час вирішення спору діяв мораторій на відчуження ( в тому числі і на міну ) земельних ділянок сільськогосподарського призначення ( пункт 15 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України ).
За таких обставин судове рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року по цій справі скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :