АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5187/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ТОВ «Конка», треті особи: ОСОБА_4, Пологівське державне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації «Імпульс» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення виконкому Комишуваської селищної ради та скасування реєстрації права власності на об»єкт нерухомості-
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП «Імпульс» Пологівської райради, третя особа - Комишуваська селищна рада Оріхівського району, Запорізької області, про визнання дійсною угоди купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбудованого в житловий будинок, а саме, магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та визнання права власності на нього.
У позові зазначив, що 14.02.2005 року він уклав з ПО «Будматеріали» в особі арбітражного керуючого Василенка Р.В. договір купівлі-продажу нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, прим. 1. Договір оформлений в простій письмовій формі, а для нотаріального посвідчення продавець зобов»язався в 10-денний строк підготувати всі необхідні документи. Позивач в день підписання угоди здійснив оплату вартості нежитлового приміщення в сумі 12000 грн. Однак від нотаріального посвідчення вищезазначеного договору купівлі-продажу ПО «Будматеріали» ухилилось, документи в обумовлений термін не підготувало, тому позивач до теперішнього часу не може зареєструвати право власності на придбаний об»єкт нерухомості.
Посилаючись на ст.ст. 219, 220 ЦК України позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 14 лютого 2005 року між МОП «Будівельні матеріали» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно – нежитлове приміщення вбудоване в житловий будинок - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2009р. зазначений позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2009р. вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами, а саме: наявність на момент вирішення справи рішення виконкому Комишуваської селищної ради № 81 від 01 липня 2009р. про надання дозволу на оформлення ТОВ «Конка» права приватної власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1, про яке не було відомо суду.
В ході нового розгляду справи з зв»язку з вищезазначеними обставинами позивач
ОСОБА_3, вважаючи себе власником вищезазначеного магазину, доповнив позов позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Комишуваської селищної ради № 81 від 01 липня 2009р., оскільки останній не є власником спірного нерухомого приміщення, а тому не міг розпоряджатися ним. Просив також погасити свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ТОВ «Конка» на підставі цього рішення виконкому. В уточненій позовній заяві визначено коло осіб: відповідачі - Комишуваська селищна рада, ТОВ «Конка», треті особи: ОСОБА_4, Пологівське державне комунальне підприємство – бюро технічної інвентаризації «Імпульс».
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2010 року позов задоволено повністю.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що був укладений 14 лютого 2005 року між МОП «Будівельні матеріали» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно – нежитлове приміщення вбудоване в житловий будинок - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з право реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації.
Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 81 від 01 липня 2009 року про оформлення права власності на магазин за адресою: АДРЕСА_1.
Погашено свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане на підставі рішення виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 81 від 01 липня 2009 року.
В апеляційній скарзі ТОВ «Конка», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Районний суд, задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив із того, що спірний об»єкт нерухомості знаходився на балансі МОП «Будматеріали», був включений до ліквідаційної масси в процесі банкрутства цього підприємства, а тому законно був проданий арбітражним керуючим ОСОБА_4 в ході ліквідаційної процедури позивачу ОСОБА_3 Посилаючись на те, що сторони фактично виконали умови договору купівлі-продажу від 14 лютого 2005р., укладеного в простій письмовій формі між МОП «Будматеріали» та ОСОБА_3, але не посвідчили цей договір нотаріально через відмову від цього продавця, суд вважав за можливе на підставі ст. 220 ЦК України визнати зазначений договір дійсним з одночасним визнанням права власності за покупцем на магазин. А відтак, визнав незаконним та скасував рішення виконкому Комишуваської селищної ради № 81 від 01 липня 2009р. про оформлення права власності на цей магазин за ТОВ «Конка».
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Установлено, що спір між сторонами виник з приводу приміщення магазину, яке вбудовано в житловий будинок АДРЕСА_1.
В матеріалах справи мається договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 лютого 2005р., згідно якого Міжгосподарське орендне підприємство «Будівельні матеріали» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 продало, а гр. ОСОБА_3 купив нежитлове приміщення 1, вбудоване в житловий будинок, а саме – магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 / а.с 4/.
Зазначений договір оформлено у простій письмовій формі, але умовами договіру сторони передбачили, що продавець зобов»язується протягом 7-ми робочих днів з моменту підписання цього договору підготувати всі необхідні документи для його нотаріального посвідчення. Отже, в самому договорі визначено, що продавець не мав всіх необхідних документів для нотаріального посвідчення договору.
Суд першої інстанції встановив ці дійсні обставини справи, вказавши, що спірний об»єкт знаходився лише на балансі МОП «Будівельні матеріали», а також, що за браком коштів в ході ліквідації підприємства «Будматеріали» не було проведено державної реєстрації договору купівлі-продажу магазину, а згодом продавець став ухилятися від нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 6 листопада 2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін.
Оскільки договір купівлі-продажу магазину підлягає як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, у суду не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Також не можна погодитись з висновками суду, що факт ухилення продавця від виконання умов договору щодо надання покупцю всієї необхідної документації на об»єкт купівлі-продажу ( на що посилався ОСОБА_3 на обґрунтування позову) може бути підставою для визнання зазначеного договору дійсним, оскільки дана обставина може лише свідчити про невиконання ВО «Будматеріали» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4, як сторони за договором, покладеного на нього обов»язку і в жодному разі не може бути підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім того, за вимогами ст. 658 ЦК України право продажу товару належить його власнику. Однак з аналізу документів, наявних у матеріалах справи, щодо приналежності спірного магазину вбачається, що право власності на цей об»єкт на момент укладення угоди від 14 лютого 2005р. ні за ким, зокрема, за МОП «Будівельні матеріали», не було зареєстровано.
Згідно з матеріалами справи, спірний об»єкт – магазин ввійшов на початку 90-х років до майна Комишуваського КСМ, утвореного за рахунок централізованих засобів, та переданий в господарське відання асоціації «Запоріжоблагробуд», якому зборами уповноважених представників трудових колективів надано право розпорядження цим майном.
За договором оренди від 13.07.1991р. магазин переданий в оренду ВО «Будматеріали» строком на 10 років орендодавцем в особі асоціації «Запоріжоблагробуд», в господарському віданні якої знаходилось це нежитлове приміщення. В зв»язку з орендними відносинами ВО «Будматеріали» взяло цей об»єкт на баланс підприємства. Рішенням зборів уповноважених представників трудових колективів асоціації «Запоржіоблагробуд» від 14 лютого 2002р. цей договір розірвано, вирішено ліквідувати ВО «Будматеріали» шляхом утворення на його базі двох самостійних господарюючих суб»єкта, надано право правлінню ВАТ «Запоріжоблагробуд» / правонаступник асоціації «Запоріжоблагробуд»/ розподілити майно за новоутвореними підприємствами.
На виконання зазначеного рішення на засіданні Ради орендарів ВО «Будматеріали» 02.09.2003р. ухвалено: на базі цього підприємства утворити два нових підприємства: ТОВ «Комишуваський завод ЗБВ» та ТОВ «Конка». Здійснено розподіл майна між старим та новоутвореними підприємствами, згідно якого вирішено передати магазин ТОВ «Конка».
17.11.2003р. було проведено державну реєстрацію ТОВ «Конка», а з грудня 2003р. почався процес банкрутства ВО «Будматеріали», керувати яким призначено арбітражного керуючого Василенка Р.В.
Отже, з зазначеного слідує, що з 14 лютого 2002р. - моменту розірвання договору оренди від 13.07.1991р. у ВО «Будматеріали» відпали правові підстави щодо користування орендованим магазином, а відтак воно повинно було зняти цей об»єкт зі свого балансу. А тому цей об»єкт неправомірно був включений до ліквідаційної маси ВО «Будматеріали».
Той факт, що у ВО «Будматеріали» були відсутні правовстановлюючі документи на спірний магазин не заперечується ніким з осіб, які приймають участь у справі, підтверджений умовами договору від 14 02.2005р., випливає з викладених у позовній заяві обставин та встановлений судом. Але попри це, суд, ігноруючи наявні документи про знаходження цього об»єкту на балансі у підприємства-банкрута в силу орендних відносин, які до того ж на час укладення угоди вже були припинені орендодавцем, робить помилковий висновок, що ліквідатор МОП «Будматеріали» Василенко Р.В. законно продав цей об»єкт.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
З огляду на те, що не можна визнати договір купівлі-продажу магазину дійсним та визнати право власності на нього за ОСОБА_3, оскаржуваним позивачем рішенням виконкому Комушуваської селищної ради № 81 не зачіпаються його права, а тому ця частина позову також не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги все вищенаведене та у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення по справі нового рішення протилежного змісту – про відмову позивачеві в позові в повному обсягу.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка» - задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2010 року у цій справі скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комишуваської селищної ради, Оріхівського району, Запорізької області, ТОВ «Конка», треті особи: ОСОБА_4, Пологівське КП БТІ «Імпульс» відмовити в повному обсягу.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :