АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

Справа № 22 - 4320 / 2009 р.                 Головуючий у 1-й інстанції:  Семікін В.В.

Суддя-доповідач:   Приймак В.М.

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 01 грудня 2009 р.                                                    м. Запоріжжя

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

 головуючого:      Приймака В.М.,

суддів:                  Бабак А.М.,

Гончара О.С.,

при секретарі:      Бабенко Т.І.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартиру, вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні квартирою,

  ВСТАНОВИЛА :  

 В травні 2008 року ОСОБА_4  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3  про визнання права власності на частину квартиру, вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванняі квартирою.

В позові позивач зазначав, що разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_5 жив за адресою: АДРЕСА_1

За ініціативою ОСОБА_3 у 1989 р. шлюб між ним та відповідачем було розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.12.1989 р.

В 1991 р. спірна квартира була приватизована у спільну часткову власність і отримано правовстановлюючий документ на квартиру - свідоцтво про право власності на житло.  

З 1991 р. квартира зареєстрована на праві спільної часткової власності без визначення часток за трьома особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Частки у спільній частковій власності не визначені.

Свідоцтво про право власності на житло, видане у 1991 р. виконавчим комітетом Комунарської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя з реєстраційним написом ОП ЗМБТІ та технічний паспорт на квартиру, який знаходяться у ОСОБА_3 , вона їх протиправно утримує і їх копії позивачу не надає.

Зважаючи на те, що до приватизації квартира належала ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках, позивач просив вважати, що частки кожного у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 є однаковими і кожному з мешканців в квартирі належить по 1/3 частки квартири.

Так як ОСОБА_3 не визнає за ним право власності на належну йому І3 частину квартири в порядку приватизації, позивач просив суд визнати за ним право власності на цю частку у судовому порядку.

В позові також зазначено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Заповіт він не залишив.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Яка частка квартири є спадковим майном, документами не визначено, оскільки у свідоцтві про право власності на житло не зазначена частка квартири, котра належить ОСОБА_5

У зв'язку з цією обставиною шоста Запорізька державна нотаріальна контора не має можливості оформити спадщину і видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом.

Вказане свідоцтво позивач не може отримати також через відсутність у нього правовстановлюючих документів на квартиру.

Позивач та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги.

Позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, так як проживав постійно з ОСОБА_5, та 20.02.08 р. подав до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Тому просив визнати на ним право власності на 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Крім того, вказує, що відповідач ОСОБА_3 перешкоджає йому користуватись квартирою за адресою: АДРЕСА_1, так як змінила замки на вхідних дверях, не дає ключі від квартири, не пускає в квартиру, перешкоджає жити в квартирі. Тому просив суд усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення позивача в квартиру та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою, не перешкоджати жити в ній та користуватись жилим приміщенням та приміщеннями загального користування, не перешкоджати іншим чином володіти квартирою.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2009 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, право особистої приватної власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку приватизації та  визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина.

Визнано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить право особистої приватної власності кожному на Ѕ  частину квартири за адресою: АДРЕСА_1

Усунено перешкоди, котрі створює ОСОБА_3 у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_4 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язанням ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_4 квартирою, не перешкоджати жити в ній та користуватись жилим приміщенням та приміщеннями загального користування, не перешкоджати іншим чином володіти квартирою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені  судові витрати по сплаті судового збору, витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього в розмірі 81 грн.

ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2009 року, в якій вона, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню                 з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частина 1 ст. 232 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає про те. що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення без її участі, чим грубо порушив її право, передбачене ст.ст. 27, 31 ЦПК України.

Крім того, апелянт зазначає, що 17.04.2009 року вона звернулась за медичною допомогою до сьомої міської лікарні у зв’язку з серцевим нападом, а 21.04.2009 року у телефонному режимі повідомила суд про неможливість своєї участі в судовому засіданні.

Дійсно, в матеріалах справи є довідка міської лікарні № 7 від 22.04.2009 року про те, що ОСОБА_3 з 17.04.2009 року знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Зазначена довідка була надана до апеляційного суду у додатку до апеляційної скарги.

Разом з тим, аналіз ст. 232 ЦПК України свідчить про те, що для скасування заочного рішення мають бути наявними дві підстави: відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про місце та час слухання справи. Відповідно до довідки  міської лікарні № 7 від 22.04.2009 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні.  

Разом з тим, жодних доказів того, що за станом свого здоров*я вона не могла прийняти участь у судовому засідання у суді першої інстанції апелянт суду не надала.

Не надала ОСОБА_3 і доказів, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що не заперечує проти рішення суду в частині визнання за нею та позивачем права власності на Ѕ частину спірної квартири за кожним, але заперечує в частині рішення суду про вселення позивача у спірну квартиру.

Заперечуючи проти рішення суду в цій частині, апелянт зазначає про те, що вона не може проживати із позивачем разом в спірній квартирі.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_3 суду не надала.

Суд першої інстанції, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину спірної квартири, законно та обґрунтовано вселив позивача у спірну квартиру та зобов’язав відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні спірною квартирою.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення, не мав відомостей про причини неявки відповідача в судове засідання, а тому обґрунтовано визнав можливим розгляд справи за її відсутності у заочному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на нові докази, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини свідчать про те, що відсутні будь-які підстави для скасування заочного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права повністю спростовуються матеріалами справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.  

 Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

  УХВАЛИЛА:  

 Апеляційну скаргу   ОСОБА_3  відхилити.      

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

  Головуючий  :  

  Судді  :