АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

6 жовтня 2010 р.     м. Чернівці  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:  

  Головуючого Яремка В.В.  

суддів: Перепелюк Л.М., Лисака І.Н.  

секретар Ласій О.І.  

  за участю: представників позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,    

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення вартості частки за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року,  

  в с т а н о в и л а :  

  Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення вартості частки відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє           ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 Ѕ частину спільних коштів подружжя, витрачених на придбання транспортного засобу марки ВАЗ 21099, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1, в сумі 2700 дол.США, що згідно курсу НБУ складає 21398,31 грн.  

Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.  

Ухвалюючи рішення, суд дав неналежну оцінку доказам, невірно оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу, а також  достатність та взаємний зв’язок цих доказів у їх сукупності, а тому невірно прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.    

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року залишити без змін.  

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.  

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення вартості частки.  

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.  

Як встановлено судом, ОСОБА_3, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 1 березня 1992 року по 2007 роки з ОСОБА_4, з 6 вересня 2005р.  до 6 вересня 2008р. отримав за дорученням автомобіль ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_1, що підтверджується копією доручення, довідкою Кельменецького ВРЕР УДАЇ УМВС України в Чернівецькій області та тимчасовою реєстраційною карткою.  

Твердження апелянта, що фактично був укладений договір купівлі-продажу згаданого автомобіля за 5400 дол.США, із яких половина належать їй, як дружині, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами. Більше того, вимагаючи половину коштів, що ніби-то були оплачені за придбаний автомобіль, позивачка ОСОБА_4 не ставить вимоги про визнання договору купівлі-продажу цього автомобіля дійсним.  

Помилковими є також посилання апеляційної скарги на те, що правовідносини, які склались між нею та відповідачем, повинні регулюватися тільки нормами СК України, хоча вони є похідними із правовідносин, що склались між відповідачем ОСОБА_3 та власником автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_5 щодо права власності чи користування спірного автомобіля, які регулюються нормами ЦК України.  

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.  

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.  

  Згідно ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.  

  Ст.249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляв.  

  Отже, твердження апелянта про укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля зроблені не на належних та допустимих доказах, а ґрунтуються лише на припущеннях про обставини справи, на яких не можна було ухвалювати рішення.  

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.  

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,  

  у х в а л и л а:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1 відхилити.  

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.  

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

  Головуючий  

  Судді: