АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Перепелюк Л.М.
суддів: Заводян К.І., Ружила О.А.
секретар Скрипник С.В.
за участю: сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 серпня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області 2636 грн. 58 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області 678 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області судові витрати в розмірі 171 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 серпня 2010 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги УМВС України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Вважає зазначене рішення незаконним, так як судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд не прийняв до уваги, що в її функціональні обов’язки не входить обов’язок по видачі речового майна.
Судом не надана оцінка постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 липня 2009 року.
У запереченнях на апеляційну скаргу управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суд першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. До такого висновку суд прийшов, правильно встановивши правовідносини, які склались між сторонами, та застосувавши до них відповідні норми матеріального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1, працюючи завідувачем речового складу Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, з якою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, допустила втрату від недоносу речового майна на суму 2446 грн. 36 коп., не витримавши норм, згідно яких визначається термін носіння форменного одягу працівників УМВС.
Ч.1 ст.130 КЗпП України передбачає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
П.1.7 Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 05.12.2003р. №1489 передбачається, що речове майно витрачається тільки на планове забезпечення за встановленими нормами забезпечення та строками носіння (експлуатації) предметів. Дострокова видача та витрачання майна понад установлені норми, категорично заборонена.
Факт порушення відповідачкою трудових обов’язків, тобто дострокової видачі форменного одягу працівників УМВС, доведено належними та допустимими доказами.
Зокрема, згідно п.2.1 договору про повну матеріальну відповідальність від 20 квітня 2008 року завідуюча складом ОСОБА_1 зобов’язалась виконувати роботу, пов’язану з прийманням та видачею, а також із збереженням речового майна, в тому числі забезпечити зберігання довірених їй товарно-матеріальних цінностей, провадити приймання та відпуск матеріальних цінностей тільки згідно документів, підписаних керівником або головним бухгалтером адміністрації. Проте, як визнала апелянтка ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції відпуск речового майна нею проводився без належно оформлених документів, тобто накладних, виписаних та підписаних уповноваженими на це особами. Ця обставина підтверджена в суді апеляційної інстанції відповідачкою ОСОБА_2, а також висновком проведеної службової перевірки від 4 липня 2009 р. та довідкою експерта №1380 від 1 липня 2009 р. (а.с. 12-16).
Твердження апелянтки щодо того, що вона не вчиняла порушення трудових обов’язків, оскільки виписка накладних не входить до її функціональних обов’язків, спростовується вищенаведеним.
Не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи посилання апеляційної скарги на те, що діями ОСОБА_1 позивачу не заподіяно матеріальну шкоду.
Зокрема, як правильно зазначено у рішенні суду першої інстанції, виходячи із вимог ч.ч.1,4 ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначено за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей з врахуванням специфіки наявних в УМВС України матеріальних цінностей та врахування їх щомісячної вартості, виходячи із строку служби окремих частин форменного одягу.
Не можуть бути прийняті до уваги також твердження апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не враховано висновок слідчого у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 липня 2009 року, оскільки, відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постанова слідчого не є таким правовим документом, який би встановлював безспірно обставину, звільнивши від її доказування сторону.
Ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду таких належних та допустимих доказів, які би слугували підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності.
Як передбачає ч.4 ст.130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Зазначених підстав для звільнення від відшкодування матеріальної шкоди апелянтка ОСОБА_1 не навела і не довела.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області матеріальної шкоди в сумі 2636 грн. 58 коп. колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 88 ЦПК України, неправильно стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь
Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області 171 грн. понесених ними витрат по справі. Такі витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Тому, в частині стягнення судових витрат рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 серпня 2010 року в частині стягнення судових витрат змінити: стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області 124 грн. і з ОСОБА_2 на користь Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області 47 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: