Справа № 2 а – 2304/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібік М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі інспектора дорожньо-патрульної служби старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою ВХ № 100636 від 03 травня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення її було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі триста сорок гривень, за те що вона, керуючи автомобілем «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1, на 289 км. а/д Стрій-Знам’янка, рухалась зі швидкістю руху 138 км./г, чим перевищила встановлену швидкість руху на 48 км/г. Однак, позивач вважає, що ця постанова винесена з порушеннями вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Представник позивача у судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, тому суд вважає за можливе у відповідності до положень ч. 4 ст. 128 КАС України, розглянути справу у його відсутність. .
Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 4 ст. 122 та ч.6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 03 травня 2009 року, ОСОБА_1, була на підставі ст. 141 КУпАП притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що вона порушила вимоги п. 12.6 ПДР України, а саме: на 289 км. а/д Стрій-Знам’янка, рухалась зі швидкістю руху 138 км./г, чим перевищила встановлену швидкість руху на 48 км/г. (а.с. 9).
До постанови було додано фотокартку, на якій зафіксовано дату та час, марку та державний номерний знак (03.05.2009 р., 10 18 год., марка «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України від 11.02.1998 р. № 113/98 – ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність».
В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом було встановлено, що постанова від 03 травня 2009 року була відповідачем відправлена поштою на адресу позивача 01 липня 2009 року та відповідно отримана позивачем після 01 липня 2009 року.
Оскільки позивач протягом 10 днів з дня, коли дізнався про притягнення до адміністративної відповідальності, своєчасно звернувся з позовом до суду, то, у розумінні ст. 289 КУпАП, строк звернення до суду має бути поновлено.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У судовому засіданні було встановлено, що до оскаржуваної постанови було додано фотокартку автомобіля, виконану відповідачем за допомогою приладу «Візір» № 0810732.
Водночас з фотокартки не видно дорожньої обстановки, де було проведено фотозйомку, що виключає можливість достовірно встановити, чи дійсно автомобіль перевищив швидкість руху порушивши п. 12.6 ПДР України.
Як зазначено в постанові, вона винесена за результатами застосування фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фото – та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі, у відповідності зі ст. 141 КУпАП.
Однак, загальновідомо, що у теперішній час на території України немає стаціонарних автоматичних приладів для такого роду фіксації порушень. Ручні прилади «Радар», «Радіс Д2», «Візір» не підпадають під визначення приладів, які працюють в автоматичному режимі, оскільки їх використання здійснюється особисто працівником, що не виключає вплив людського фактору.
Прилад, яким проводиться нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним засобом фото – та відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника державної автомобільної інспекції, керується безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 141 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото –, кіно – або відео – зйомки, які працюють в автоматичному режимі.
Таким чином, за вказаних умов, така фіксація не відповідає вимогам закону та не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, державної автомобільної інспекції з профілактики та припиненню правопорушень.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів того, що автомобіль відображений на фотокартці, доданої до постанови дійсно рухався зі швидкістю 138 км/г.
Крім того, з логічного аналізу відповідних положень КУпАП вбачається, що в разі винесення постанови щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото – фіксації у порядку ст. 141 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень про те, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом.
В оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином відповідач встановив особу, яка керувала транспортним засобом, оскільки ним могла керувати також інша особа.
Відповідач при документуванні правопорушення помилково застосував ч. 6 ст. 258 КУпАП, у зв’язку з чим протокол не складав, а обмежився фото – фіксацією певної події.
Такі дії суб’єкта владних повноважень є наслідком неправильного тлумачення вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складається при сукупності певних умов, а саме: у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.
З тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що порушення було зафіксовано саме стаціонарним спеціальним технічним засобом, що діяв в автоматичному режимі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України адміністративному суду надано повноваження щодо прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком ч. 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи встановлені у засіданні обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою, неправомірність дій відповідача, пов’язаних з винесенням цієї постанови, отже – її незаконність, а тому вона підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 141, 247, 251, 258, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 10 – 15 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98 – ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст. ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98, 122, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі інспектора дорожньо-патрульної служби старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову ВХ № 100636 від 03 травня 2009 року, винесену Інспектором дорожньо патрульної служби Хмельницького взводу ДПС старшим сержантом міліції ОСОБА_2
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бібік