Справа № 2 а – 2244/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 липня 2010 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібік М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області, Інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,      

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою серії АН № 622278 від 27 березня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двісті шістдесят гривень, за те що він, керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, на пр. Кірова у м. Дніпропетровську здійснив зупинку у місці, передбаченому для зупинки транспорту загольного користування, чим прушив п. 15.9(е) ПДР України. Однак, позивач вважає, що ця постанова винесена з порушеннями вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.                

Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначив, що вважає складений адміністративний матеріал законним та правомірним, з позовом не згоден, просить суд прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства України, врахувавши строки оскарження постанови.

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 27 березня 2010 року, ОСОБА_1 був на підставі ст. 141 КУпАП притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що на пр. Кірова в м. Дніпропетровську здійснив зупинку у місці, передбаченому для зупинки транспорту загольного користування, чим прушив п. 15.9 (е) ПДР України (а.с. 9).

До постанови було додано фотокартку, на якій зафіксовано дату та час, марку та державний номерний знак (27.03. 2010 р., 12 46  год., марка «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 ) (а.с. 10).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України від 11.02.1998 р. № 113/98 – ВР  «Про метрологію та метрологічну діяльність».

В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом було встановлено, що постанова від 27 березня 2010 року була відповідачем відправлена поштою на адресу позивача 14 квітня 2010 року та отримана позивачем після 14 квітня 2010 року.

Оскільки позивач протягом 10 днів з дня, коли дізнався про притягнення до адміністративної відповідальності, своєчасно звернувся з позовом до суду, то, у розумінні ст. 289 КУпАП, строк звернення до суду має бути поновлено.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У судовому засіданні було встановлено, що до оскаржуваної постанови було додано фотокартку автомобіля, виконану відповідачем за допомогою приладу «Візір» № 0812566.

Водночас з фотокартки не видно дорожньої обстановки та ділянки дороги, де було проведено фотозйомку, що виключає можливість достовірно встановити, чи дійсно автомобіль здійснив зупинку у місці, передбаченому для зупинки транспорту загального корисування, чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України.

Як зазначено в постанові, вона винесена за результатами застосування фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фото – та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі, у відповідності зі ст. 141 КУпАП.

Даних про те, що фіксацію здійснено приладом, який працював в автоматичному режимі, в протоколі не зазначено.

Крім того, загальновідомо, що у теперішній час на території України немає стаціонарних автоматичних приладів для такого роду фіксації порушень. Ручні прилади «Радар», «Радіс Д2», «Візір» не підпадають під визначення приладів, які працюють в автоматичному режимі, оскільки їх використання здійснюється особисто працівником, що не виключає вплив людського фактору.

Прилад, яким проводиться нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним засобом фото – та відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника державної автомобільної інспекції, керується безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 141 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото –, кіно – або відео – зйомки, які працюють в автоматичному режимі.

Таким чином, за вказаних умов, така фіксація не відповідає вимогам закону та не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, державної автомобільної інспекції з профілактики та припиненню правопорушень.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів того, що автомобіль здійснив зупинку у місці, передбаченому для зупинки транспорту загального корисування .

До використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише ті співробітники, які вивчили Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо – патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС України, затверджену наказом МВС України від 13.11.2006 р. № 1111, та склали заліки з використання цих приладів. Виходячи з цього, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітника, який використовував спеціальний засіб нагляду, зокрема, прилад «Візір».

Водночас у постанові про адміністративне правопорушення немає відомостей про складання заліку відповідачем та допущення його до використання цього спеціального засобу нагляду та сертифікату приладу «Візір» та не зазначено, що саме ним зроблений фотознімок (у постанові зазначено, що відповідач лише розглянув матеріали про адміністративне правопорушення).

Таким чином, у постанові відсутні відомості про те, в якому порядку, ким та яким чином був зроблений фотознімок, на підставі якого відповідач вважає, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку.

В силу ст. ст. 10 – 15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення немає жодних відомостей про допуск приладу «Візір» № 0812566 для використання в Україні.

З логічного аналізу відповідних положень КУпАП вбачається, що в разі винесення постанови щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото – фіксації у порядку ст. 141 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень про те, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом.

В оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином відповідач встановив особу, яка керувала транспортним засобом, оскільки ним могла керувати також інша особа.

Відповідач при документуванні правопорушення помилково застосував ч. 6 ст. 258 КУпАП, у зв’язку з чим протокол не складав, а обмежився фото – фіксацією певної події.

Такі дії суб’єкта владних повноважень є наслідком неправильного тлумачення вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складається при сукупності певних умов, а саме: у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

З тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що порушення було зафіксовано саме стаціонарним спеціальним технічним засобом, що діяв в автоматичному режимі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України адміністративному суду надано повноваження щодо прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком ч. 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ураховуючи встановлені у засіданні обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою, неправомірність дій відповідача, пов’язаних з винесенням цієї постанови, отже – її незаконність, а тому вона підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 251, 258, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 10 – 15 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98 – ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст. ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98, 122, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області, Інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Скасувати постанову серії АН № 622278 від 27 березня 2010 року, винесену інспектором дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська сержантом міліції ОСОБА_2.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

  Постанова може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження чи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                               М.М. Бібік