справа № 2-1784/2010

      РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чорної В. Г.

при секретарі Куриляк О. Г.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Серетецької сільської ради  Зборівського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове  майно, -

      ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача  - Серетецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить визнати за ним право власності, в порядку спадкування за заповітом, на будинок та земельні ділянки, які належали ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що він є спадкоємцем цього майна, згідно заповіту.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідач - Серетецька  сільська рада  надала заяву , в якій просить слухати справу без участі його представника, позов визнає. Суд, в силу п.2 ст.158 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу без участі відповідача.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив, що 28 грудня 2008  року помер ОСОБА_3, який 28 березня 1997 року склав заповіт та заповів все належне йому майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах. ОСОБА_2 відмовився від частки у спадщині в користь свого брата – позивача у справі про що надав відповідну заяву.

У спадкове майно входить майно, що належало на праві власності спадкодавцю: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на будинок; земельна ділянка на території АДРЕСА_2 загальною площею 0,60 га, згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ТР № 2939 від 30 липня 1998 року; земельна ділянка на території АДРЕСА_2 площею 0,54 га , згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ЯА № 557931 від 24 листопада 2005 року; земельна ділянка на території АДРЕСА_2 площею 0,98 га, згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ЯА № 557693 від 12 грудня 2005 року.

Позивач прийняв спадщину, так як постійно проживав зі спадкодавцем до його смерті.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права  власності не встановлена судом. Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем майна, згідно заповіту, який не змінено, не скасовано та не визнано недійсними,  інші особи не мають претензій на спадок, до нього правомірно перейшли права та обов'язки (спадщина ), отже за ним  слід визнати право власності на спадкове майно.

    Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.328, 1216-1218, 1227, 1233-1236, 1268, 1274 ЦК України,-    

  ВИРІШИВ:

  Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом,  на  майно, що належало ОСОБА_3:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_3

- земельну ділянку на території АДРЕСА_2 загальною площею 0,60 га, згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ТР № 2939 від 30 липня 1998 року;

- земельну ділянку на території АДРЕСА_2 площею 0,54 га , згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ЯА № 557931 від 24 листопада 2005 року;

- земельну ділянку на території АДРЕСА_2 площею 0,98 га, згідно державного акта на право приватної власності  на землю  ЯА № 557693 від 12 грудня 2005 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга  може бути подана до Апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя      підпис         З оригіналом згідно:

Суддя Зборівського

 районного суду                                        В. Г. Чорна