Справа № 2 - 1042
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
08 листопада 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі: головуючого судді Сухановій А.В.
при секретарі Юнусовій Є.Ф.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Макіїввугілля» про стягнення одноразової компенсації, як інваліду Чорнобильської катастрофи, -
в с т а н о в и в:
До суду надійшов позов ОСОБА_2 до ДП «Макіїввугілля» про стягнення одноразової компенсації, як інваліду Чорнобильської катастрофи.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що він є інвалідом третьої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до вимог Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” він має право на одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 396 від 30.03.1998 р. «Порядок зарахування збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і використання його коштів» повноваження по нарахуванню та оплаті одноразової компенсації здійснює підприємство, організація, установа, де працювала особа. Позивач вважав, що одноразовою компенсацію йому повинно виплачувати управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, але згідно відповіді Управління, одноразова компенсація йому не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки він не знаходиться у них на обліку з 2004 року. В подальшому позивач звернувся з заявою в Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради з проханням здійснити виплату одноразової компенсації, на що йому була дана відповідь, що він не має права на отримання вказаної виплати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення». В кінці 2009 року позивачу стало відомо, що повноваження по виплаті одноразової компенсації здійснює підприємство, відповідно, на якому працювала особа. Просив суд стягнути з відповідача на його користь одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на день виплати.
Представник позивача – ОСОБА_1, що діє на підставі усної заяви позивача, у судовому засідання позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на день виплати.
Представник відповідача – Бесіда О.Ю., що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_2 визнаний інвалідом 3-ї групи 30.06.1996 р. З заявою щодо виплати компенсації згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до ВП «Шахта ім.. В.І. Леніна» він не звертався. З заявою до суду ОСОБА_2 вперше звернувся у 2009 році у зв’язку з чим пропустив встановлений законом строк на звернення за судовим захистом. Також пояснив, що згідно зі ст.48 вказаного закону у редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності, тобто на 30.06.1996 р. для інвалідів 3-ї групи була передбачена компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, при цьому застосовувалась до розрахунку мінімальна заробітна плата, яка була встановлена на момент встановлення групи інвалідності. З березня 1996 року розмір мінімальної заробітної плати складав 1500000 крб., або 15 грн. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серія НОМЕР_1 від 26.08.1999 р.), у зв’язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (а.с. 4).
Відповідно до довідки МСЕК від 05.07.2002 року ОСОБА_2 втратив 50 % професійної працездатності у зв’язку з захворюванням внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.5). Отже, посилання представника відповідача на те, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення за судовим захистом є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
24.06.2008 р. позивач отримав відповідь на його заяву від Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради № 01-2218-19 від 24.06.2008 р., згідно якого, одноразова компенсація ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки він знаходиться на обліку в Управлінні з 2004 року (а.с.7).
З відповіді Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради № 03-2157 від 30.09.2008 р. на заяву ОСОБА_2 вбачається, що УПСЗН Совєтської районної адміністрації одноразову компенсацію йому не провадило, оскільки при отриманні групи інвалідності ОСОБА_2 працював на підприємстві, а відповідно до Постанови КМУ від 20.06.2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати одноразової компенсації працюючим громадянам провадились підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу (а.с.9).
Згідно копії трудової книжки, ОСОБА_2 працював на ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» (а.с.10-13).
З довідки ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» вбачається, що ОСОБА_2 одноразова допомога як інваліду ЧАЕС згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не виплачувалась (а.с.43).
Згідно відповіді № 01-492-19 від 01.07.2010 р., наданої УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, ОСОБА_2, як ЛНА на ЧАЕС 1-ї категорії згідно довідки МСЕК від 15.06.1999 р. ДОН № 055333 з 01.12.1999 р. було вперше встановлено 3-группу інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби ЛНА на ЧАЕС (а.с.48).
Згідно довідки № 797 від 30.07.2010 року, наданої Донецьким обласним центром медико-соціальної експертизи, ОСОБА_2 за період 1992-1995 рішенням обласної радіологічної МСЕК визначались відсотки втрати професійної працездатності з приводу захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служба з ЛНА на ЧАЕС. В термін чергового огляду у 1995 році огляд на МСЕК не проходив. 15.06.1999 р. за направленням лікувально-профілактичного закладу ОСОБА_2 був оглянутий обласною радіологічною МСЕК з метою встановлення групи інвалідності. Рішенням комісії вперше визнаний інвалідом третьої групи «захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС», встановлені 50 % втрати професійної працездатності терміном на три роки, до 01.07.2002 р. З 05.07.2002 р. третя група інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності визначені без терміну переогляду (а.с.51).
Відповідно до вимог ст. 48 вказаного Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи становить 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Згідно з Постановою КМУ від 20.06.2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати одноразової компенсації працюючим громадянам провадились підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу.
В порушення зазначених норм відповідачем одноразова компенсація у вказаному розмірі позивачеві не була нарахована та сплачена.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996 р. розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у розмірі 18960 тис. карбованців.
Ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П.4 ст.4 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить Цивільному кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Так, відповідно до принципу верховенства права та законності суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст в спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.
Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні здійснюватися виходячи з розмірів, встановлених Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, стягнути з ДП «Макіїввугілля» одноразову компенсацію за шкоду, завдану здоров’ю у розмірі, встановленому Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Керуючись Конституцією України, ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями, Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.3-7, 10-13, 15, 60, 61, 88, 209-213, 215, 218 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_2 одноразову компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла станом на 15.06.1999 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-днів з дня отримання копії цього рішення.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті у 1-ому примірнику.
Суддя А.В.Суханова