АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Плавич Н.Д. , Левенця Б.Б. ,
при секретарі – Граненко А.А.,
за участю представників: позивача – Івкової Л.В., відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 02 квітня 2010 року ,-
встановила:
У червні 2009р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернулися до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 кредитної заборгованості у розмірі 1 700 771,60 грн., а також судових витрати у розмірі 1 950 грн.
В обгрунтування вимог позивач посилався на те, що 26.07.2007 року між ним — ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0044/85/78862 про надання кредиту в сумі 99 876 доларів США., в тому числі додаткова комісія — 1 476,00 дол. США, строком до 26.07.2026 року зі сплатою 14,25% річних за користування кредитними коштами, погашенням кредиту та сплатою відсотків за кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту(а.с.12-15).
Кредит було отримано відповідачем 26.07.2007 року, що підтверджується заявою позичальника на видачу готівки від 26.07.2007 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.
Крім того, 14.09.2007 року між позивачем - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0044/74/81952 про надання кредиту в сумі 764 295 грн., строком до 14.08.2026 року зі сплатою 14,0% річних за користування кредитними коштами, погашенням кредиту та сплатою відсотків за кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту(а.с.31-38).
Головуючий в 1 інстанції – Непорада М.П. Справа № 22ц-8783/2010р Суддя – доповідач - Кварталова А.М. Категорія: ЦП-27
Кредит в сумі 764 295 грн. було отримано відповідачем 14.09.2007 року, що підтверджується заявою позичальника на видачу готівки від 14.09.2007 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.
У якості забезпечення кредитів між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007 року та № 014/0044/74/81952/203 від 14.09.2007 року, згідно з п.п. 2.5 яких ОСОБА_5 на добровільних засадах брав на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2
Позивачем вручено претензії , щодо погашення боргу від 15.12.2008 року, копії претензій приєднані до матеріалів справи(а.с.21-22,44).
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитними договорами, наданими позивачем станом на 04.06.2009 року, борг відповідачів перед позивачем складає: за Кредитним договором № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007 року - 113 233 дол. США 36 центів, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,6100 грн.) складає 861 705 гривень 87 коп.
За кредитним договором № 014/0044/74/81952 від 14.09.2007 року заборгованість складає 839 065,73 грн., а всього за двома кредитними договорами заборгованість складає 1 700 771,60 грн., які представник позивача просила стягнути з відповідачів солідарно.
Представник позивача також посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 порушує умови кредитних договорів стосовно часткового погашення кредиту та сплати відсотків за фактичне використання кредитних коштів з серпня-вересня 2008 року. Остання дата погашення відсотків за кредитним договором від 26.07.2007 року - 29.12.2008 року. За кредитним договором від 14.09.2007 року - 10.04.2009 року. На протязі тривалого часу відповідачем не здійснено жодного платежу. Надання кредитів в іноземній валюті ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" здійснює на підставі Ліцензії НБУ № 10 від 11.10.2006р.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 позов визнали частково , а саме — не визнали позовні вимоги банку за кредитним договором від 26.07.2007 року в дол. США, заперечували проти стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на неправомірність надання кредиту в іноземній валюті і його розрахунком. Визнали позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.09.2007 року та бажанням реструктуризації за цим кредитним договором.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявила про порушення банком законодавства в частині використання іноземної валюти, як засобу платежу без індивідуальної ліцензії.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання 02.04.2010 року не з’явився, повідомлений про слухання справи належним чином.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 02 квітня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” – задоволені.
Судом стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007 року - 113 233 дол. США 36 центів, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,6100 грн.) складає 861 705 гривень 87 коп., у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 97 450 дол. США 73 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 741 600, 06 грн.;
- заборгованість за відсотками - 1 483 дол. США 78 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 11 291,57 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 12 423 дол. США 34 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 94 541,62;
- нарахована пеня - 1 875 дол. США 51 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 14 272 , 63 грн.
Заборгованість за кредитним договором № 014/0044/74/81952 від 14.09.2007 року складає 839 065,73 грн., у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 750 831 , 16 грн.;
- заборгованість за відсотками - 11 231 , 61 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками — 66 916 ,95 грн.;
- нарахована пеня - 10 086 ,01 грн.;
а взагалі за двома кредитними договорами сума заборгованості в розмірі 1 700 771,60 грн.
Судом с тягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір в сумі 1950 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому заперечувала проти стягнення заборгованості за кредитом у іноземної валюті, посилаючись на неправомірність надання кредиту в іноземній валюті за кредитним договором від 26.07.2007 року.
В судовому засіданні колегії суддів, представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала скаргу і просила її задовольнити.
Представник позивача ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Відповідач ОСОБА_5 до суду не прибув, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про що у справі є докази(а.с.183,185-187,189).
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду змінити на підставі п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно із п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального або норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитними договорами, яка складається з суми кредиту, поточних та прострочених відсотків і пені, що випливає з кредитного договору № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007р. та за кредитним договором № 014/0044/74/81952 від 14.09.2007р. та договору поруки № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007р. та № 014/0044/74/81952/203 від 14.09.2007р.
Вирішуючи спір і покладаючи на відповідачів солідарний обов'язок сплатити заборгованість за кредитом, відсотки й пеню, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2, як боржник за кредитним договором, не належним чином виконувала свої зобов'язання у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а ОСОБА_2 , як її поручитель, несе солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_2, а тому з відповідачів необхідно солідарно стягнути суму заборгованості за двома кредитними договорами в розмірі 1 700 771,60 грн.
Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і правовідносини сторін регулюються ст. ст.525, 526, 530,541,543,549-551,553-555,611,612,614,1054 ЦК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що заборгованість за кредитними договороми підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Судом встановлено, що дійсно, 17.07.2007 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до позивача з заявою про надання кредиту у розмірі 99 876 дол. США з метою придбання земельної ділянки(а.с.11).
26.07.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ Рйффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № /0044/85/78862 про надання кредиту в сумі 99 876 дол.США, в тому числі - додаткова комісія -76 дол.США, строком до 26.07.2026 року, із сплатою 14,25 % річних за користування кредитними коштами, з погашенням кредиту щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків щомісячними фіксованими платежами.
16.08.2007 року ОСОБА_2 звернулась до позивача з заявою про надання кредиту в сумі 764 295 грн. для придбання квартири(а.с.23).
14.09.2007 року між позивачем - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0044/74/81952 про надання кредиту в сумі 764 295 грн., строком до 14.08.2026 року із платою 14,0% річних за користування кредитними коштами, погашенням кредиту та сплатою відсотків за кредитом щомісячно , згідно графіку погашення кредиту.
У якості забезпечення кредитів між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007 року та № 014/0044/74/81952/203 від 14.09.2007 року, згідно з п.п. 2.5 яких ОСОБА_5 на добровільних засадах брав на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитними договорами, наданими позивачем станом на 04.06.2009 року, борг відповідачів перед позивачем складав: за кредитним договором № 014/0044/85/78862 від 26.07.2007 року - 113 233 дол. США 36 центів, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,6100 грн.) складає 861 705 гривень 87 коп., у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 97 450 дол. США 73 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 741 600, 06 грн.;
- заборгованість за відсотками - 1 483 дол. США 78 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 11 291,57 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 12 423 дол. США 34 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 94 541,62;
- нарахована пеня - 1 875 дол. США 51 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 14 272 , 63 грн.
За кредитним договором № 014/0044/74/81952 від 14.09.2007 року заборгованість складає 839 065,73 грн., у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 750 831 , 16 грн.;
- заборгованість за відсотками - 11 231 , 61 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками — 66 916 ,95 грн.;
- нарахована пеня - 10 086 ,01 грн.;
За двома кредитними договорами сума заборгованості складала 1 700 771,60 грн.(а.с.7-8), яка не сплачена ОСОБА_2 по теперішній час.
За правилами ст. 526 ЦК України - зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.
Згідно до положень ст. 554 ЦК України, передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не було встановлено договором поруки.
Частина 1 ст. 1054 ЦК України, встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.
Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотки.
Згідно п. п. 5.1, 5.5 умов кредитних договорів, до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено щомісячне до 15-го числа кожного місяця часткове повернення кредиту та щомісячна до 15-го числа кожного місяця сплата відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
У випадку невиконання зобов'язань за договорами, відповідач (позичальник), за вимогою банку, повинен протягом 30 календарних днів з моменту надіслання позивачем (кредитором) відповідного листа-повідомлення здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені кредитними договорами.
Згідно п. 10.1. кредитних договорів, за порушення строків повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п.п. 2.1, 3.1 Договорів поруки у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Кредитним договорам поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком (позивачем) на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.
Таким чином, за ОСОБА_2 станом на 15.06.2009р. (час пред'явлення позову до суду), утворилась заборгованість за двома кредитними договорами в розмірі 1 700 771,60 грн.
Зазначені обставини, підтверджуються розрахунком заборгованості по зобов'язанням, що випливають з умов кредитних договорів, які були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції (а. с. 7-8 ).
Зважаючи на те, що позичальник – ОСОБА_2 порушила умови кредитних договорів, а її поручитель - ОСОБА_5 зобов'язався перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову і стягнення сум заборгованості у солідарному порядку в розмірі 1 700 771,60 грн.
Згідно із умовами кредитних договорів, договорів поруки, відповідно до вимог ст. 543 ЦК України, позивач має право вимагати виконання обов'язку у повному обсязі від усіх боржників разом. Поручитель — ОСОБА_5 з умовами Договорів поруки від 26.07.2007 року та від 14.09.2007 року ознайомлений та згодний, про що свідчить власноруч виконаний ним підпис (а.с.18-20).
Доводи апелянта про неправомірність надання кредиту в іноземній валюті за кредитним договором від 26.07.2007 року, що є начебто підставою подання зустрічного позову про визнання договору недійсним є необгрунтованими.
При укладанні кредитного договору ОСОБА_2 не була обмежена у можливості отримати кредит як в іноземній, так і в національній валютах. Валюту кредитування у вигляді доларів США вона обрала на власний розсуд, що підтверджується її заявою(а.с.11).
За змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначені грошові кошти в іноземній валюті, сума, яка підлягає стягненню, має бути визначена судом на підставі офіційного курсу відповідної валюти до курсу національній валюти.
Стягнення коштів за рішення суду у спорах між резидентами України може здійснюватись лише у національній валюті - гривні.
Частина 3 ст. 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України по зобов'язанням допускається в випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання та контролю" від 19 лютого 1993р. зі змінами та доповненнями (надалі Декрет).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Декрету резиденти та нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Отже здійснення валютних операцій на території України дозволяється, однак за умови дотримання певних вимог.
Так, згідно ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність щодо надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, відноситься до фінансових послуг.
Стаття 5 вказаного закону визначає, що надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
Згідно ст. 1 цього ж Закону, під поняттям фінансового кредиту розуміють кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Як вбачається з положень вказаної статті, банки є фінансовими установами.
Таким чином, банки мають право здійснювати кредитування, у тому числі фізичних осіб на підставі отриманої ліцензії.
Стаття 5 Декрету вказує на те, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Зазначене також узгоджується з положеннями ст. 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно яких, банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки.
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, крім інших операцій, зокрема розміщення залучених коштів (тобто операції з надання кредитів), а також операції з валютними цінностями.
Таким чином, наведені вище положення законодавства визначають, що банки мають право без будь-яких обмежень здійснювати операції з кредитування, у тому числі фізичних осіб, як в національній, так і в іноземній валюті за умови отримання банківської ліцензії, яка видається Національним банком України.
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” отримало вказану ліцензію, на підставі якої має право здійснювати діяльність на ринку банківських послуг, у тому числі здійснювати операції з кредитування фізичних та юридичних осіб як в національній, так і в іноземній валютах(а.с.83-92).
Отже, умови кредитного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 , так само як і сама операція з кредитування, повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213,215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апелянта про порушення норм процесуального права, відносно того, що вони не були присутні в судовому засіданні 03 серпня 2009р., що позбавило їх права подати зустрічний позов про визнання договору кредиту недійсним, не дають підстави для скасування рішення суду, оскільки після цього було достатньо судових засідань, де перевірялись обставини справи та перевірені доводи сторін по суті позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду у частині стягнення на користь позивача солідарно суми судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн., а всього 1950 грн. підлягає зміні.
Судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн. підлягають стягненню на користь позивача відповідно до вимог ст. ст. 81 , 88 ЦПК України(а.с.9-10).
При цьому колегія суддів виходе з того, що цивільно-процесуальним законодавством не передбачено стягнення судового збору і витрат на ІТЗ у солідарному порядку, а тому судові витрати в сумі 1950 грн.(1700 + 250) підлягають стягненню з кожного відповідача в сумі 975 грн.
Приймаючи до уваги, що встановлено порушення норм процесуального права, рішення суду підлягає зміні в цій частині.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 не сплатила судовий збір в сумі 850 грн. від ціни позову, відповідно до вимог ст.ст.79,80 ЦПК України, колегія суддів, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн.
Підстав для направлення справи на новий розгляд не має, оскільки відповідно до ЦПК України, це не передбачено законом.
Керуючись ст.ст.209, 303, 307 ч.І п.3, 309 ч.І п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 02 квітня 2010 року змінити в частині стягнення судових витрат в сумі 1950 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1950 грн. , з кожного по 975(дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”.
В іншій частині рішення Київського районного суду м.Одеси від 02 квітня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 850(вісімсот п’ятдесят) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Б.Б.Левенець
Вірність копії засвідчую:
суддя апеляційного суду Одеської області Кварталова А.М.