Справа № 2-а-235/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

 01 жовтня  2010  року                                                                                 смт. Любешів

 Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гладіч Н.І.,

за участю

секретаря судового засідання Пилипчук Р.М.,

позивача ОСОБА_3,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3  до інспектора ДПС Надвірнянського взводу ДПС Глибіва Петра Ярославовича та Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

  В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до інспектора ДПС Надвірнянського взводу ДПС молодшого сержанта міліції Глибіва Петра Ярославовича та Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, в якій вказує, що відповідно до постанови АТ №181942 від 18 серпня 2010 року по справі про адміністративне  правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення,   передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.  

З даною постановою позивач не згідний, оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв, просить її скасувати.  

     Позивач  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити. Вказав,  що 18 серпня 2010  року керував автомобілем Мерседес д/н НОМЕР_1, перед в’їздом в м. Яремче почав зменшувати  швидкість руху і, в’їжджаючи в зону дії знаку,  рухався  зі швидкістю приблизно 60 км/год, поступово зменшуючи швидкість. Коли його  зупинили  працівники  ДАІ  та повідомили, що  він  перевищив швидкість, пояснював їм, що швидкість 86 км/год могла мати місце тільки перед обмежуючим швидкість руху дорожнім знаком, однак інспектор проігнорував його пояснення та склав протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення та відповідно до нього виніс постанову.  Вважає, що  дії інспектора були навмисними з метою приховати факт фіксування швидкості в недозволеному місці, оскільки воно проводилось  при в’їзді в м. Яремче, приблизно 700-800 метрів від початку зони дії обмежуючого швидкість руху дорожнього знаку.  

Відповідачі  Глибів П.Я. та представник управління ДАІ  УМВС України у Івано-Франківській  області в судове засідання не з’явилися,   про  причини  своєї  неявки  суд  не  повідомили.

     Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.  

     Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.     

          Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину.

Судом встановлено, що 18 серпня 2010  року  інспектором ДПС  Надвірнянського взводу ДПС молодшим сержантом міліції Глибів П.Я.  відносно  позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до нього винесено постанову по справі про адміністративне  правопорушення, відповідно до якої,  ОСОБА_3                     18 серпня 2010 року   о 12  год. 20 хв.  в м. Яремче по вул. Свободи  керував автомобілем  Мерседес д.н. НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю 86 км/год, чим  перевищив дозволену швидкість руху більш ніж на 20 км/год та  вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що швидкість руху  була виміряна приладом „Беркут», номер 0808011. Згідно вказаної постанови на позивача  було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.  

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі  про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється  наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні  та інші обставини, що мають значення  для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Дослідивши матеріали  справи , суд приходить до висновку, що вимірювач швидкості „Беркут”  не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому, з огляду на положення ст.251 КпАП України, ця норма носить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису  і можуть бути використані як доказ по справі.

Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення  відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП. Так, відповідачем достеменно не встановлено  чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що окрім показань вимірювача швидкості „ Беркут” будь-яких інших доказів не наведено. Крім  того, в  постанові  про  накладення  адміністративного  стягнення    в    порушення  вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП відповідачем   не  описано  обставин, встановлених  при  розгляді справи, оскільки               ОСОБА_3  не  визнав  вину  у  вчиненні  правопорушення.

Відповідно до п.2.13 Інструкції „З організації провадження та діловодства у справах  про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керувати цим транспортним засобом. В порушення цього положення  до протоколу не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху.

Також згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки.

Крім того, в проколі  про    адміністративне  правопорушення  та  в  постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено  назва  приладу „Беркут”, номер 0808011, але не наведено даних про  допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України  «Про метрологію й метрологічну діяльність».  

Так, відповідно до вказівки МВС України від 03.04.2009 року №355 «Про використання технічних приладів контролю за дотриманням водіями вимог Правил дорожнього руху», не допускаються випадки документування порушень швидкості руху транспортних засобів у зонах дії обмежуючих швидкість руху дорожніх знаків на в’їздах у населенні пункти на відстані меншій, ніж 1000 метрів від його початку.  

З пояснень позивача вбачається, що документування швидкості руху його автомобіля проводилось перед в’їздом в м. Яремче, приблизно 700-800 метрів від початку зони дії обмежуючого швидкість руху дорожнього знаку, а в оглянутих в суді копії постанови та в протоколі зазначено, що фіксування швидкості руху автомобіля позивача проводилось в межах населеного пункту, а саме в м. Яремче, але не вказано де саме проводилось вимірювання,  на якому саме кілометрі відносно обмежуючого швидкість руху знаку проводилась зупинка та документування швидкості руху, а відтак можна вважати, що документування швидкості руху автомобіля позивача проводилось в недозволеному місці.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року           № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення  особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення  інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суду не було надано жодного підтвердження факту перевищення позивачем 18 серпня 2010 року встановленої швидкості руху та законності оскаржуваної постанови, які повинні оформлятися відповідно до „Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України”, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13.11.2006 року, а саме інформацію про вимірювання швидкості руху в друкованому вигляді, картку маршруту патрулювання поста, наказ про застосування наряду на службі, тощо.

Управління ДАІ УМВС України у Івано-Франківській області належних доказів щодо законності своїх дій в суд не надало, а також не були надані  матеріали справи та всі документи і докази, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії АТ № 181942 від 18 серпня 2010  року щодо визнання ОСОБА_3  винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.

 Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України відносно  ОСОБА_3  підлягає скасуванню, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.  

 На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 71, 102, 122, 159-163, 167 КАС України, ст.ст.251, 283, 284, 288, 289 КпАП України суд,-

  П О С Т А Н О В И В:  

 Позов ОСОБА_3  до інспектора ДПС Надвірнянського взводу ДПС  Глибіва Петра Ярославовича  та управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.  

 Постанову інспектора ДПС Надвірнянського взводу ДПС  Глибіва Петра Ярославовича  серії АТ № 181942 від  18 серпня  2010 року, щодо визнання винним ОСОБА_3  у  вчиненні  правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень скасувати.

Постанова  оскарженню  не  підлягає.  

 Головуючий :   /підпис/ Н.І.Гладіч

  З оригіналом згідно.  

 Суддя  Любешівського

 районного суду                                                                Н.І.Гладіч