Справа №1-432/2010 року

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Луцьк                                 05 листопада 2010 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді -                 Остапука В.І.,

за участю секретаря -         Полетило К.С.,

прокурора -                 Баса В.В.,

потерпілого -             ОСОБА_1,  

захисника -                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Базальтове, Костопільського району Рівненської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, судимості не має,

•   за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 190; ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

    В серпні 2009 року ПП Антиколекторською компанією «СЕВІКС», куди звернувся громадянин ОСОБА_1 з приводу надання йому правової допомоги під час розгляду Луцьким міськрайонним судом позовної заяви АКІБ «Укрсиббанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за невиконання умов кредитних договорів, представником інтересів останнього та для надання останньому юридичних послуг було визначено ОСОБА_3, який, згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОО № 689268, виданого Костопільською районною державною адміністрацією 14.06.2006 року, є приватним підприємцем, та на підставі довіреності від 25.12.2008 року, виданої вказаною вище компанією, надавав юридичні послуги третім особам від імені ПП Антиколекторської компанії «СЕВІКС».

Після цього, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір-доручення №22-08/09-1 від 22.08.2009 року про надання юридичних послуг та представництво інтересів ОСОБА_1 в органах державної влади та інших, в тому числі і загальних судах України, в якому було вказано, що вартість послуг, умови та термін розрахунків Сторони обумовлюють в додатку №1 до договору, який ні на момент його укладення, ні після цього складений не був.

    17.12.2009 року Луцьким міськрайонним судом задоволено позовну заяву АКІБ «Укрсиббанк», відмовлено в позові ОСОБА_1 та прийнято рішення про зобов’язання ОСОБА_1 сплатити кошти відповідно до виконання умов договорів про надання кредитів.

    28.01.2010 року ОСОБА_1, з метою оскарження рішення Луцького міськрайонного суду від 17.12.2009 року, зустрівся з ОСОБА_3 для обговорення питання подання відповідної скарги до апеляційного суду Волинської області. При цьому, у ОСОБА_3 виник умисел на заволодіння коштами ОСОБА_1 шляхом обману останнього. Під час даної зустрічі, яка відбулася за місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 неправдиві відомості про те, що нібито за домовленістю зі службовими особами апеляційного суду Волинської області, зокрема з числа його керівництва, позовну заяву ОСОБА_1 можна розглянути на його користь за умови передачі останнім через ОСОБА_3 хабара у розмірі 25 000 дол. США (еквівалент 200 060 грн. по курсу НБУ станом на 28.01.2010 року), що більш як у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що у випадку відмови ОСОБА_1 передати обумовлену суму хабара, апеляційна скарга останнього до АКІБ «Укрсиббанк» судом задоволена не буде.

    У подальшому, на початку лютого 2010 року, ОСОБА_3, продовжуючи протиправні дії, спрямовані на заволодіння коштами ОСОБА_1 шляхом обману, зокрема підбурюванням останнього до давання хабара, зателефонував останньому та повідомив, що 12.02.2010 року ОСОБА_1 повинен надати йому половину раніше обумовленої суми, яка нібито буде передаватись службовим особам апеляційного суду Волинської області в якості хабара, тобто 12 500 дол. США, а решту суми – після прийняття судом рішення на користь ОСОБА_1

    12.02.2010 року ОСОБА_1, усвідомлюючи, що дії ОСОБА_3 є неправомірними, звернувся із заявою в правоохоронні органи про вимагання в нього хабара.

    Після цього, 12.02.2010 року приблизно о 13 год., ОСОБА_3 в м. Луцьку, перебуваючи на вул. Ковельській, поблизу супермаркету «Вопак», що неподалік апеляційного суду Волинської області, зустрівся з ОСОБА_1, де у власному автомобілі марки «КІА-КАРЕНС» д.н.з. НОМЕР_2, переслідуючи умисел на заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_1, отримав від останнього частину з обумовленої раніше суми грошових коштів у розмірі 2 500 доларів США (еквівалент 20 025 грн. по курсу НБУ станом на 12.02.2010 року) нібито для подальшої передачі службовим особам апеляційного суду Волинської області в якості хабара за вирішення питання про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення грошових коштів за невиконання кредитних договорів, укладених ОСОБА_1 з АКІБ «Укрсиббанк».

    Відразу після одержання згаданої вище частини хабара ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів, тобто з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення до кінця злочину – заволодіння коштами ОСОБА_1 у розмірі 25 тис. дол. США.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що при зустрічі з ОСОБА_1 у нього вдома він повідомив останньому, що для виграшу справи в апеляційному суді потерпілий має сплатити йому гонорар у розмірі 25 тис. доларів США, з них 12 500 доларів США в якості завдатку, для проведення судово-бухгалтерських експертиз та правового висновку. При цьому суму завдатку він мав витратити на поїздки та проведення вказаних експертиз, а решта суми мала становити його заробіток. Між ним та потерпілим ОСОБА_1 не було розмови про передачу в якості хабара грошей в апеляційний суд Волинської області.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, його винність в інкримінованому злочині підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що у серпні 2009 року він звернувся до представництва приватного підприємства «СЕВІКС» для отримання правової допомоги при розгляді Луцьким міськрайонним судом позову АКІБ «Укрсиббанк» до нього про стягнення коштів за кредитними договорами. Представником ПП Антиколекторської компанії «СЕВІКС» було визначено ОСОБА_3 ОСОБА_1 уклав з підсудним у серпні 2009 року договір доручення для здійснення представництва його інтересів в суді, а в додатковій угоді обумовили, що оплата послуг ОСОБА_3 становитиме 10 відсотків від суми кредиту, у разі вирішення справи на його користь. Сума кредиту становила 115 000 доларів США. Про передоплату послуг, наданих йому підсудним, вони не домовлялися. Однак згодом, на прохання ОСОБА_3, він вносив йому авансові платежі на загальну суму 11 000 гривень. Після вирішення 17.12.2009 року Луцьким міськрайонним судом справи не в його користь, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В січні 2010 року ОСОБА_3 повідомив, що зустрічався з кимось із керівництва апеляційного суду Волинської області і домовився, що справу буде вирішено в його користь за умови передачі через ОСОБА_3 хабара в розмірі 25 000 доларів США: 12 500 доларів США до вирішення справи, а 12 500 доларів США після винесення рішення апеляційним судом Волинської області. Коли підсудний повідомив йому, що необхідно сплатити 25 000 доларів США, він звернувся в правоохоронні органи. 12.02.2010 року при зустрічі з ОСОБА_3 в автомобілі останнього, він передав підсудному 2 500 доларів США в якості частини хабара, після чого вийшов з автомобіля;

    - показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що в кінці січня 2010 року до них додому приїхав ОСОБА_3, який надавав юридичні послуги її чоловіку – ОСОБА_1, пов’язані з розглядом позову АКІБ «Укрсиббанк»  по сплаті відсотків по кредитних договорах. Під час розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона чула як ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1, що гроші в сумі 25 тис. доларів США необхідно передати комусь із керівництва апеляційного суду Волинської області в якості хабара для позитивного вирішення апеляційної скарги. Розмову з ОСОБА_3 чоловік записував на диктофон;

    - протоколом огляду місця події від 12.02.2010 року із застосуванням відеозапису, з якого вбачається, що затримання ОСОБА_3 та наступний огляд місця події проводився на стику вулиць Ковельської та Червоного Хреста в м. Луцьку; в належному ОСОБА_3 автомобілі марки «КІА-Каренс» виявлено грошові купюри в сумі 2 500 доларів США на яких, під дією лампи ультрафіолетового світіння видно напис «хабар»; у згаданому вище автомобілі виявлено ряд документів, в тому числі і тих, які стосуються здійснення ОСОБА_3 повноважень по представництву інтересів ОСОБА_1 (т.1 а.с.16-17);

- висновком криміналістичної експертизи №156 від 25.03.2010 року, з якого вбачається, що 25 купюр номінальною вартістю 100 доларів США, вилучені 12.03.2010 року під час проведення огляду місця події у ОСОБА_3, відповідають аналогічним, які знаходяться у офіційному обігу (т.1 а.с.167-169);

- протоколом огляду від 12.02.2010 року належного ОСОБА_3 автомобіля марки «КІА-Каренс», в ході якого виявлено електронні носії інформації – дві флеш-картки місткістю 1 та 8 Гб (т.1 а.с.42);

- протоколом огляду від 18.02.2010 року, з якого вбачається, що на флеш-картках, виявлених в автомобілі ОСОБА_3 марки «КІА-Каренс», наявні файли документів, пов’язаних з представництвом ОСОБА_3 інтересів ОСОБА_1, серед яких: три варіанти додатку №1 до договору про надання юридичних послуг ОСОБА_1, в яких зазначено умови, строки і розміри оплати роботи ОСОБА_3 за надані ним послуги згідно договору (т.2 а.с.178-180);

- протоколом огляду документів від 15.03.2010 року, з якого вбачається, що серед документів, наданих в ході розслідування кримінальної справи ОСОБА_1, наявні наступні документи: гарантійний талон до цифрового диктофону марки «Олімпус»; договір доручення №2208/09-1 від 22.08.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про надання останнім юридичних послуг; відомість внесення платежів ОСОБА_1 по договору доручення, в якій є відмітки про внесення коштів – 26.08.2009 року в сумі 4 тис. грн., 14.11.2009 року – в сумі 5 тис. гривень та 26.12.2009 року – 2 тис. гривень, з підписами отримувача ОСОБА_3 (т.1 а.с151);

- протоколом про наслідки проведення оперативно-розшукового заходу від 09.03.2010 року, з якого вбачається, що 12.02.2010 року за допомогою технічних засобів спостереження було зафіксовано факт одержання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 2 500 доларів США від ОСОБА_1 для подальшої передачі суддям апеляційного суду Волинської області, а також доданою стенограмою розмови, яка відбулася 12.02.2010 року між згаданими особами при вказаних вище обставинах (т.1 а.с.35-37);

- протоколом огляду носія інформації від 11.03.2010 року, згідно якого на компакт-диску інвентарний номер 2180 міститься відеоінформація про обставини зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо розмови, яка мала місце між ними у період часу з 12 год. 55 хв. по 13 год. 01 хв. 12.02.2010 року поблизу супермаркету «Пакко» по вул. Ковельській м. Луцька (т.1 а.с.38-40);

- протоколом додаткового огляду записуючого пристрою від 19.02.2010 року, згідно якого оглянуто диктофон марки «Олімпус», наданий 12.02.2010 року ОСОБА_1, з якого вбачається, що на ньому наявні 5 файлів із записом розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у період січня-лютого 2010 року (т.1 а.с.89-90);

- роздруківкою розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 28.01.2010 року, 08.02.2010 року, 10.02.2010 року, 11.02.2010 року, 12.02.2010 року, зміст тексту яких не оспорювався учасниками судового процесу (т.1 а.с.91-103);

- протоколом огляду речових доказів від 14.02.2010 року, з якого вбачається, що серед документів та предметів, вилучених під час огляду місця події 12.02.2010 року наявне наступне: термінал стільникового зв’язку марки «Нокіа», вилученого в ОСОБА_3 12.02.2010 року, у підпункті меню телефону «телефонна книга», під №30 записаний абонент ОСОБА_1 з НОМЕР_3. В підпункті «набрані номери» встановлено наявність запису про з’єднання з абонентом ОСОБА_1 12.02.2010 року о 12.51.02 год. та 12.02.2010 року о 12.57.33 год.; конверт зі штампами «Апеляційний суд Волинської області» та «судова повістка» на ім’я ОСОБА_3 АДРЕСА_2, а також повідомлення апеляційного суду Волинської області від 03.02.2010 року № 22-282/10, повістка про виклик до суду на ім’я ОСОБА_3 у справі № 22-282; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, видане Костопільським ВРЕР УДАІ УМВС України у Рівненській області на автомобіль НОМЕР_1 від 28.08.2008 року на ім’я ОСОБА_3; відомість внесення платежів ОСОБА_1 по договору доручення № 22-808/09-1 (т.1 а.с.153-155);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 19.02.2010 року, згідно якої визнано та приєднано до справи в якості речового доказу грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, вилучені під час огляду місця події у ОСОБА_3 12.02.2010 року (т.1 а.с.172);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 17.02.2010 року, згідно якої визнано та приєднано до справи в якості речового доказу мобільний телефон марки «Нокіа», вилучений у ОСОБА_3, на якому зафіксовано факти спілкування останнього з ОСОБА_1 засобами мобільного зв’язку перед одержанням від нього хабара (т.1 а.с.159);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 12.03.2010 року, згідно якої визнано та приєднано до справи в якості речового доказу електронний носій з інформацією, зокрема компакт-диск інвентарний номер 2180, на якому міститься відеоінформація про обставини зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в момент передачі хабара (т.1 а.с.41);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 19.02.2010 року, згідно якої визнано речовим доказом та приєднано до справи цифровий диктофон марки «Олімпус» модифікація «Digital vjise recorder VN-6500», належний ОСОБА_1 (т.1 а.с.104);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 15.03.2010 року, згідно якої визнано та приєднано до справи гарантійний талон №РНк-093990 від 20.01.2010 року до цифрового диктофону марки «Олімпус», договір доручення № 2208/09-1 від 22.08.2009 року, відомість внесення платежів ОСОБА_1 по договору доручення (т.1 а.с.152);

- договором-доручення №22-08/09-1 про надання юридичних послуг та представництво інтересів від 22.08.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 та ПП Антиколекторська компанія «СЕ-ВІКС» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 уклали Договір про надання юридичних послуг та представництво інтересів (т.2 а.с.174);

- рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.12.2008 року, згідно якого позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено (т.2 а.с.175-177).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразились у підбурюванні, тобто схиленні ОСОБА_1 шляхом переконання, до вчинення усіх необхідних дій, безпосередньо спрямованих на давання хабара службовим особам, але не закінченого з причин, що не залежали від його (ОСОБА_3) волі, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України.

Він же, своїми умисними діями, що виразились у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненими у великому розмірі, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України.  

Суд критично відноситься до показань підсудного про свою непричетність до інкримінованих злочинів і рахує, що таким чином він намагається уникнути відповідальності за вчинене.

Суд вважає, що ОСОБА_3 шляхом обману намагався заволодіти коштами ОСОБА_1 в розмірі 25 000 доларів США. По версії ОСОБА_3 ці кошти ОСОБА_1 мав йому сплатити, нібито за проведення наукових консультацій, правових експертиз, тощо, що на думку суду є надуманим. Адже в договорі про надання юридичних послуг про це нічого не сказано, вказану суму ОСОБА_3 вимагав в іноземній валюті, тобто версія ОСОБА_3 є голослівна. По другій версії, версії потерпілого ОСОБА_1, гроші необхідні були для передачі в якості хабара керівництву апеляційного суду Волинської області. Саме дану версію, як спосіб обману, суд і бере за основу при постановленні вироку, оскільки вона стверджується, крім показань ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_4, також записами на диктофон, вилученими коштами та іншими дослідженими доказами.

Згідно протоколу додаткового огляду записуючого пристрою, а саме диктофону марки «Олімпус» від 19.02.2010 року, вбачається, що на ньому наявні 5 файлів із записом розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у період січня-лютого 2010 року, під час яких підсудний постійно наголошував на необхідності передати хабар для суддів апеляційного суду Волинської області для позитивного розгляду скарги ОСОБА_1 Послідовність та логічність фраз у розмовах дає підстави вважати, що ОСОБА_1 розмови з ОСОБА_3 були зафіксовані у період та при обставинах, вказаних потерпілим.

Показання потерпілого ОСОБА_1 фактично підтверджуються іншими, дослідженими по справі доказами, є послідовними, будь яких підстав оговорювати ОСОБА_3 суд не встановив, а тому саме показання потерпілого суд вважає об’єктивними і бере їх за основу при постановленні вироку.  

А оскільки, спосіб заволодіння коштами ОСОБА_1 по версії потерпілого утворює самостійний склад злочину, дії ОСОБА_3, крім ст. 190 КК України слід також кваліфікувати за ст. 369 КК України.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, всі обставини справи та дані про особу винного.

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання підсудного, суд по справі не вбачає.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча судимості не має, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, злочини не закінчені, але один з них відноситься до категорії тяжких, а тому суд вважає, що покарання йому слід визначити в умовах ізоляції від суспільства.

Речові докази підлягають вирішенню у відповідності до ст.81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 190; ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України, та призначити покарання:

•   ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

•   ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України у виді 2-х (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взяти його під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття під варту – з 05.11.2010 року.

Речові докази: грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, які знаходяться на зберіганні у відділі фінансово-ресурсного забезпечення УМВС України у Волинській області – повернути за належністю, мобільний телефон марки «Нокіа», флеш-карти – повернути за належністю ОСОБА_3, автомобіль марки «КІА-Каренс» – залишити за належністю ОСОБА_3, гарантійний талон до цифрового диктофону «Олімпус» та цифровий диктофон «Олімпус» – повернути за належністю ОСОБА_1, електронний носій, договір доручення №22-08/09-1 від 22.08.09, відомість внесення платежів ОСОБА_3 по договору доручення – залишити при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по справі за проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 300,48 гривень.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії даного вироку.

ГОЛОВУЮЧИЙ: