Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Тетяни Віталіївни про визнання недійсними генерального договору про надання кредитних послуг і додаткової угоди до нього, іпотечного договору та договору поруки, спонукання до виключення записів щодо переданого в іпотеку майна із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року,
встановила:
В червні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБСР «Укрсоцбанк»), приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Т.В. про визнання недійсними: генерального договору про надання кредитних послуг від 18 серпня 2008 року № 880/255-ГД36, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1; додаткової угоди до цього договору від 18 серпня 2008 року № 880/256-РК76, укладеної між тими ж особами; іпотечного договору від 18 серпня 2008 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №№ 4753, 4754; договору поруки від 18 серпня 2008 року № 880/570-ПФО234, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1, ОСОБА_5
Також позивачі просили зобов’язати приватного нотаріуса Папку Т.В. виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек запис про заборону відчуження квартири № 109, по вул. Прибузькій, 36, в м. Хмельницькому, та запис про обтяження цього нерухомого майна іпотекою за вказаним іпотечним договором.
На думку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, генеральний договір про надання кредитних послуг від 18 серпня 2008 року № 880/255-ГД36 і додаткова угода до нього від 18 серпня 2008 року № 880/256-РК76 є недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 3, 215, 230 ЦК України, оскільки не відповідають вимогам закону та вчинені під впливом обману, а згідно зі ст. 548 ч. 2 цього Кодексу недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність оспорюваних іпотечного договору і договору поруки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що за укладеним кредитним договором АКБСР «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 50000 доларів США, який останній має повернути щомісячними рівними частинами в сумі 416 доларів 67 центів США до 17 серпня 2018 року включно і сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних, а в забезпечення виконання цього грошового зобов’язання відповідачі передали в іпотеку вищевказану квартиру і АКБСР «Укрсоцбанк» прийняв поруку ОСОБА_5 При цьому зобов’язання за кредитним договором неправомірно визначені в іноземній валюті, оскільки єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, а ОСОБА_8 не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України на вчинення валютної операції, внаслідок чого не вправі були укладати кредитний договір на таких умовах.
Окрім того, позивачі вказали, що АКБСР «Укрсоцбанк» навмисно ввів ОСОБА_8 в оману щодо правомірності одержання валютного кредиту, і це істотно вплинуло на вчинення правочину.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що оспорювані правочини відповідають вимогам закону і позивачами не доведено факт обману ОСОБА_8 іншою стороною при їх укладенні, а тому відсутні підстави для виключення записів щодо переданої в іпотеку квартири із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник АКБСР «Укрсоцбанк», приватний нотаріус Папка Т.В., які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 18 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладені генеральний договір про надання кредитних послуг № 880/255-ГД36 і додаткова угода до цього договору № 880/256-РК76, за якими банк надав останньому кредит на поточні потреби в сумі 50000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язався повернути кредит щомісячними рівними частинами в сумі 416 доларів 67 центів США до 17 серпня 2018 року включно і сплатити АКБСР «Укрсоцбанк» проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних.
В той же день між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1, ОСОБА_5 укладено договір поруки № 880/570-ПФО234, за умовами якого остання, у разі невиконання ОСОБА_1 грошового зобов’язання за кредитним договором, зобов’язалась нести разом з ним солідарну відповідальність перед банком з повернення кредиту, сплати процентів, комісії і неустойки.
Виконання зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором також було забезпечено іпотекою квартири № 109, по вул. Прибузькій, 36, в м. Хмельницькому, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Зазначені обставини підтверджуються оспорюваними правочинами.
Відповідно до ст. 203 ч.ч. 1, 3 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 230 ч. 1 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оспорювані правочини відповідають вимогам закону, а позивачами не доведено факт введення АКБСР «Укрсоцбанк» в оману ОСОБА_8 щодо обставин укладеного кредитного договору.
Доводи ОСОБА_1 щодо незаконності одержання ним кредиту в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операції з валютними цінностями не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.
Так, у відповідності до ст. 192 ЦК України законним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору АКБСР «Укрсоцбанк» здійснював банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 27 вересня 1991 року № 5 і мав письмові дозволи на здійснення операцій з валютними цінностями від 29 грудня 2001 року № 5-1 та від 29 липня 2003 року № 5-2.
Отже, банк правомірно видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі положенням Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ.
Не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 й щодо вчинення кредитного договору під впливом обману.
В суді не здобуто жодних доказів про те, що АКБСР «Укрсоцбанк» навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та заперечувало наявність або замовчувало існування обставин, які б могли перешкодити вчиненню правочину. Посилання ОСОБА_1 на доведеність цього факту є безпідставними.
Зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором є дійсними, а тому суд, враховуючи положення ст. 548 ч. 2 ЦК України, правомірно відмовив в позові про визнання недійсними іпотечного договору та договору поруки.
З огляду на викладене, суд також обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для виключення записів щодо переданої в іпотеку квартири із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Слободян В.С. Справа № 22ц – 5364
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27