АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 7709 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кофанов А.В.
Суддя-доповідач: Поляков О.З.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Ломейка В.О.
суддів: Городовенка В.В.
Полякова О.З.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно.
В позовній заяві зазначав, що 17.12.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку (літ. А-2), площею 78,40 кв.м., фундаменту сараю (літ. Б), погребу під Б (літ. пг.) площею 24,40 кв.м. колодязю № 1, фундаменту під гараж (літ.В), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 0,25 га за зазначеною адресою. Після того як були виконані всі необхідні умови договору, а саме, він сплатив відповідачу гроші за придбане нерухоме майно та земельну ділянку, вони не змогли засвідчити укладений договір нотаріально, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати дійсним та виконаним вищезазначений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки та визнати за ним право власності на житловий будинок та земельну ділянку
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу, укладену 17.12.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_2 купив, а ОСОБА_3 продав за 10000 гривень житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається із недобудованого житлового будинку 65% готовності (літ. «А-2»), фундаменту сараю (літ. «Б»), погребу під сараєм «Б» (літ. «пг»), колодязя № 1, фундаменту гаражу (літ.В»).
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,25 гектари, розташовану на території АДРЕСА_1, цільове призначення – будівництво та обслуговування будинку та господарських будівель, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП №006721, виданого 25.04.2003 року Купріянівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2008 року роз’яснено, що відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, недобудований житловий будинок № 9 у селі Купріянівка Вільнянського району Запорізької області, що складається із недобудованого житлового будинку 65% готовності (літ. «А-2»), фундаменту сараю (літ. «Б»), погребу під сараєм «Б» (літ. «пг»), колодязя № 1, фундаменту гаражу (літ.В») – визнається нерухомим майном і право власності на нього визнається за ОСОБА_2.
Прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2008 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 220 ЦК України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не суперечать вимогам закону, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 17.12.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі – продажу недобудованого житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 недобудований житловий будинок 65% готовності (літ. «А-2»), фундамент сараю (літ. «Б»), погреб під сараєм «Б» (літ. «пг»), колодязь № 1, фундамент під гараж (літ.В») та земельну ділянку площею 0,25 гектари, розташовану на території АДРЕСА_1.
Вищезазначений договір купівлі – продажу нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до приписів ст. 657 ЦК України, яка визначає форму окремих видів договору купівлі – продажу, договір купівлі – продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до приписів ст. 132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та посвідчуються нотаріально.
Матеріали справи свідчать про те, що угода купівлі – продажу була укладена у письмовій формі, але нотаріально не посвідчувалась, державна реєстрація договору купівлі – продажу недобудованого житлового будинку та земельної ділянки не проводилась.
Суд не звернув уваги на те, що відповідно до приписів ст. 220 ЦК України, на яку посилався суд у своєму рішенні, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що норми ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до приписів ст. ст. 210, 640 ЦК України.
Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції не з’ясував у сторін можливість нотаріального посвідчення правочину та не зазначив обставини, які перешкоджають сторонам нотаріально посвідчити договір у подальшому.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовувані норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.
Оскільки порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення неправильного рішення, воно не може бути визнано законним, а тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2008 року по цій справі - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :