АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № НОМЕР_1 - 6992 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Чорненко Л.І.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
суддів: Спас О.В.,
Кримської О.М.,
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Вільнянський міськомунгосп Запорізької області» та Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Вільнянський міськомунгосп Запорізької області» (далі КП «Вільнянський міськкоунгосп Запорізької області»), ОСОБА_4, треті особи: СГІРФО Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, служба у справах дітей Вільнянської РДА Запорізької області, Вільнянське ОВУ ЖКГ, про визнання права володіння і користування квартирою та проведення реєстрації в житловому приміщенні,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до КП «Вільнянський міськкоунгосп Запорізької області», ОСОБА_4, треті особи: СГІРФО Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, служба у справах дітей Вільнянської РДА Запорізької області, Вільнянське ОВУ ЖКГ, про визнання права володіння і користування квартирою та проведення реєстрації в житловому приміщенні
В позові зазначав,що в квартирі АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_4.
Документів, які б підтверджували право власності на дану квартиру, у нього не було, але з моменту вводу в експлуатацію цього житлового будинку (з кінця 1980-х років до 1997 року) він мешкав в зазначеній квартирі та вів господарство.
ОСОБА_4виїхав з квартири в іншу місцевість, а щоб квартира не залишалася безхазяйною та бездоглядною, він запропонував позивачу разом з дружиною оселитися в ній.
В зв*язку з тим, що на дану нерухомість ніхто не претендував і Вільнянська міська рада нікого не заселяла, а також в метою попередження руйнації житлової площі та розкрадання, позивач в 1997 році разом з дружиною вселився в зазначену квартиру та відкрито, безперервно на протязі більше ніж тринадцять років володів зазначеною квартирою і проживав в ній.
Вільнянська міська рада не зверталася ні до позивача, ні до членів його сім*ї з питань заключення договору найму, виселення чи інших питань, а також не зверталася до суду з позовом щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням чи виселення.
У вищевказаній квартирі вже давно відсутні електроенергія і немає газу, оскільки позивач не має змоги укласти договори з відповідними обслуговуючими організаціями, так як у нього відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, але він справно і своєчасно сплачує квартплату до Вільнянського ОВУЖКГ і в нього немає заборгованості.
Позивач з 2005 року проживає в цій квартирі зі своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який отримує пенсію по втраті годувальника, оскільки дружина позивача померла. У позивача немає іншого житла і йому з сином ніде жити, даний факт підтверджується довідкою Запорізького МБТІ про відсутність нерухомості.
Починаючи з 1997 року, позивач неодноразово звертався до Вільнянської міської ради з проханням надати можливість приватизувати та оформити на себе в ОП Запорізьке МБТІ нерухомість, але жодного разу рішення з цього питання не приймалося.
Позивач просив суд визнати за ним право на користування та
володіння об*єктом нерухомого майна, а саме: однокімнатною квартирою АДРЕСА_1
Запорізької області з моменту вселення в 1997 році; СГІРФО Вільнянського
РВ ГУМВС України в Запорізькій області зареєструвати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою:АДРЕСА_1.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право на користування та володіння об*єктом нерухомого майна, а саме: однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 з моменту вселення в 1997 році.
Зобов*язано СГІРФО Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області зареєструвати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
КП «Вільнянський міськкоунгосп Запорізької області» та Вільнянська міська рада Запорізької області звернулись до суду із апеляційними скаргами на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року, в якій апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ст.ст. 397, 398 ЦК України, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 правомірно володіє вищезазначеною спірною квартирою та проживає в ній на законних підставах. ОСОБА_3, на думку суду, своїми діями довів те, що в нього виникли підстави для володіння спірною квартирою на підставі закону.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом зі своїм неповнолітнім сином дійсно проживає у спірній квартирі.
Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в житлове приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду є ордер на житлове приміщення.
Відповідно до позовної заяви у спірній квартирі проживав ОСОБА_4, який є відповідачем по даній справі.
Суд встановив, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3 не мали правових підстав для вселення та проживання у спірній квартирі.
Відповідно до довідки СГІРФО Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від НОМЕР_1.10.2010 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Останній був зареєстрований у спірній квартирі з 06.04.1994 року по 02.03.2004 року.
З 02.03.2004 року у спірній квартирі відсутня реєстрація будь-яких фізичних осіб, в тому числі і відповідача по справі ОСОБА_4
Таким чином, ОСОБА_4 не є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до листа міського голови м. Вільнянська В.М. Стефаненка від 15.10.2010 року, який долучено до матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 належить до складу комунальної власності територіальної громади м. Вільнянськ в особі Відьнянської міської ради (реєстраційне посвідчення Запорізького МБТІ від 26.09.1994 року). Спірна квартира № НОМЕР_1 у вищезазначеному будинку не приватизована, а тому також належить до складу комунальної власності.
З 04.03.2004 року по теперішній час виконком Вільнянської міської ради не приймав будь-яких рішень щодо заселення спірної квартири громадянами, які значаться в черзі на отримання державного житла. Статус службового житлового приміщення спірній квартирі не надавався, ордер на житлову площу у спірній квартирі з 04.03.2004 року по теперішній час не видавався.
Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не перевірив належним чином статус спірного житла та не встановив осіб, які правомірно проживають у спірному житлі, а тому не залучив до участі у справі у якості належного відповідача власника спірної квартири – Вільнянську міську раду, та безпідставно ухвалив рішення по відношенню до неналежного відповідача ОСОБА_4
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не правильно встановив дійсні правовідносини сторін та застосував до даних правовідносин норми матеріального права, які не регулюють ці правовідносини.
Обставини справи свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами Житлового Кодексу України, а не Цивільного Кодексу України, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав при вирішенні цього спору застосовувати норми Цивільного Кодексу України, зокрема, ст. 397, 398 ЦК України.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно встановлені правовідносини сторін та застосовані норми матеріального права, які не регулюють ці правовідносини, рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Вільнянський міськомунгосп Запорізької області» задовольнити.
Апеляційну скаргу Вільнянської міської ради Запорізької області задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді: