АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 6872 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
суддів: Спас О.В.,
Дашковської А.В.
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики у сумі 121 277, 87 грн.
У позові позивач зазначав про те, що 26.08.2008р. відповідач ОСОБА_5 позичив у нього 7 500 євро та 4 000 доларів США на строк до 26.08.2009р. Гроші передавалися у присутності ОСОБА_3, яка виступала як поручитель за цим договором.
Про отримання вказаної суми відповідач ОСОБА_5 написав розписку, а ОСОБА_3 підписалася у цій розписці як поручитель.
У визначений у розписці строк позичальник гроші не повернув, на неодноразові вимоги про повернення боргу відповідачі тільки обіцяють повернути борг, але до цього часу так його і не повернули.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму боргу у гривневому еквіваленті у сумі 121 277, 87 грн., а також понесені ним судові витрати.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 121 277, 87грн. та понесені позивачем судові витрати у сумі 1 332, 78 грн., а всього стягнуто 122 610, 65 грн.
ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є : неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що 26.08.2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до якого, позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 7 500 Євро та 4 000 дол. США. На підтвердження факту отримання зазначених грошових сум відповідач надав позивачу розписку, згідно якої, він взяв на себе зобов’язання повернути грошові кошти до 26.08.2009 року.
Відповідно до розписки, ОСОБА_3 поставила в ній свій підпис як поручитель із зазначенням своїх паспортних даних та даних про місце її проживання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є поручителем у договорі позики, а тому несе солідарну відповідальність з ОСОБА_6 по поверненню суми боргу.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.
Згідно приписів ст. 547 ЦК України всі право чини, які передбачають забезпечення виконання зобов’язання обов’язково укладаються в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений без додержання письмової форми, є нікчемним.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки.
Разом з тим, зазначений висновок суду не підтверджений матеріалами справи та не доведений позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що договір поруки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладався. Розписка, яка надана ОСОБА_4, зазначені лише паспортні дані ОСОБА_3, що не може вважатись укладенням договору поруки у формі, передбаченою законом.
Таким чином, вищезазначений договір поруки, на який посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, є нікчемним.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов помилкового висновку про те, що між позивачем та ОСОБА_3 існує договір поруки, а тому безпідставно стягнув з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у солідарному порядку.
Таким чином, неповне з’ясування судом обставин справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, призвело до ухвалення неправильного рішення, а тому воно підлягає скасування з ухваленням нового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики та судові витрати. У позові до ОСОБА_3 - відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року по цій справі скасувати. Ухвалити по справі нове рішення наступного змісту: „Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у розмірі 121 277, 87 грн. та судові витрати у сумі 1 322, 78 грн., а всього стягнути 122 610, 64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. ”.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :