Судове рішення 22-1675/2010 від 15.11.2010

Судове рішення #11845776

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 1675 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Апанаскович Н.М.

Суддя-доповідач: Приймак В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Приймака В.М.,

Денисенко Т.С.

при секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14січня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ „ПриватБанк) про визнання наказу про звільнення недійсним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулас до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання наказу про звільнення недійсним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В позові позивач зазначала, що 02.03.2005 року вона була прийнята на роботу до Токмацького відділення Запорізького РУ «ПриватБанк» на посаду касира-операціоніста.

25.07.2007 року її було переведено на посаду ведучого менеджера по продажу банківських послуг індивідуальним клієнтам.

17.06.2009 року її було ознайомлено з наказом № ZAKL-2009/1-3822 від 16.06.2009 року, про те, що її звільнено з роботи у зв’язку з втратою довіри, оскільки нею були грубо порушені вимоги п. 1.5. «Положень про роботу в локальних вичислювальних мережах «Приватбанку», яке було виражено у передачі мережевих паролів іншій особі, та проявлену невідвертість у ході службового розслідування.

У свою чергу позивачка стверджувала, що не вчиняла умисні або необережні дії, які б давали керівництву Запорізького регіонального управління комерційного банку «ПриватБанк» підстави для втрати до неї довіри, вважає наказ № ZAKL-2009/1-3822 від 16.06.2009 року незаконним, а тому просила суд визнати його таким та поновити її на раніше займаній посаді, а також стягнути завдану їй моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, оскільки весь час після звільнення вона перебувала у стресовому стані через образу, що після багатьох років бездоганної роботи її звільнили через втрату довіри. Також, оскільки вона мешкає у невеликому місті, по місту пішов поголос про її звільнення. Через все це вона зазнала великих душевних страждань та втратила нормальні життєві зв’язки.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 14січня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ № ZAKL-2009/1-3822 від 16.06.2009 року про звільнення ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді ведучого спеціаліста по активним продажам банківських послуг індивідуальним клієнтам Токмацького відділення ЗРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2009 року по 14.01.2010 року в розмірі 13017,90 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судови збір в розмірі 130,17 грн. на користь місцевого бюджету, та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що з 25.07.2007 року позивачка працювала у відповідача на посаді ведучого менеджера по активним продажам банківських послуг індивідуальним клієнтам.

Наказом від 16.06.2009 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв’язку з втратою довіри. Підставою для такого звільнення стало те, що позивач, на думку відповідач, передала мережові паролі іншій особі, чим порушила вимоги п. 15 „Положення про роботу в локальних вичислю вальних мережах „ПриватБанку”. З її комп’ютера 17.04.2009 року в період часу з 17-00 до 17-40 в Токмацькому відділенні „ПриватБанку” під логіном та паролем ОСОБА_4 з робочого місця позивача було здійснено незаконне перерахування грошових коштів з рахунку ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_6 в сумі 21 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним наказу про її звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у судовому засіданні не добуті докази, які підтверджували би вину позивача та давали підстави для її звільнення за втратою довіри.

07.08.2009 року Токмацьким МВ ГУМВС України в Запорізькій області було порушено кримінальну справу за фактом втручання невстановленої особи в роботу комп’ютерних мереж ЗРУ КБ „ПриватБанк”, що знаходиться за адресою м. Токмак вул. Шевченка, 10.

21.10.2009 року провадження по кримінальній справі зупинено до встановлення особи, яка вчинила злочин.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як доказ результат скринінгового поліграфологічного тестування позивача ОСОБА_3, відповідно до якого вона нібито навмисно приховувала відому їй інформацію про данні крадіжки і що вона є безпосереднім учасником цього злочину, оскільки зазначений доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Інших доказів, які б свідчили про винні дії ОСОБА_3 або її бездіяльність, що спричинили незаконне перерахування грошових коштів з одного рахунку на іншій рахунок, судом не добуто.

Посилання апелянта на те, що перерахунок грошових коштів був проведений з комп’ютера позивача, а тому вона порушила правила користування комп’ютерними мережами, що спричинило незаконне перерахування грошових коштів, не може бути підставою для звільнення позивача з підстав втрати довіри. Із пояснень позивача випливає, що її комп’ютером у її відсутність могли користуватись інші працівники банківської установи. Ця обставина не є порушенням відповідних правил користування комп’ютерними мережами „ПриватБанку”. Зазначена обставина не заперечується представником апелянта.

Що стосується того, що позивач знала логін та пароль ОСОБА_4, а тому можливо могла ним скористатись, то такі доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі.

Висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні підтверджуватись відповідними доказами.

Позивач заперечує проти того, що вона знає логін та пароль ОСОБА_4 Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідач суду не надав.

Таким чином, рішення суду в частині визнання незаконним наказу про звільнення позивача, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, задовольняючи частково позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 237-1 КЗпП України не обґрунтував відповідними доказами відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., зазначивши у рішенні лише загальні підстави для відшкодування моральної шкоди. Жодних доказів того, що позивачу була спричинена моральна шкода, судом не встановлено.

Оскільки відсутні будь-які підстави для відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди, а також відсутні відповідні докази позивача на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди, залишивши рішення в іншій частині без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14січня 2010 року по цій справі змінити, скасувавши його в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: