Справа № 2-197
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Димова Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання договору земельного сервітуту недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
09.02.2009р., до суду з позовною заявою звернулась в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась її представник за довіреністю ОСОБА_3, в якій просила визнати недійсним договір про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 02.05.2005р., між нею – ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с.3).
В подальшому, 19.10.2009р., представник позивача неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги та крім зазначеного просила скасувати реєстрацію вищезазначеного договору, здійсненою Бердянським міським управлінням земельних ресурсів 10.06.2005 року за № 53 (а.с.60, 61).
13.07.2010р. та 16.07.2010р., цей же представник позивача та другий представник позивача за довіреністю ОСОБА_4, спочатку в усній формі, а потім надали суду письмову заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині скасування реєстрації договору про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 02.05.2005р, здійсненою Бердянським міським управлінням земельних ресурсів 10.06.2005 року за № 53. Також ними була надана уточнена позовна заява, в якій вони просили визнати недійсним зазначений вище договір відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 109, з покладанням судових витрат на відповідача (а.с. 115, 116, 123, 124).
В зв’язку з зазначеним, суд, своєю ухвалою від 13.07.2010р., закрив провадження у цій справі в частині скасування реєстрації договору про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 02.05.2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, здійсненою Бердянським міським управлінням земельних ресурсів 10.06.2005 року за № 53, у зв’язку з відмовою від позову (а.с.129).
У обґрунтування уточнених позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що зверненні з позовною заявою до Бердянського міськрайонного суду 13.10.2008р., ОСОБА_2 у якості доказу надав договір про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 02.05.2005р., який вважає незаконним з підстав недодержання в момент вчинення правочину вимог, передбачених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. А саме, вважає, що при ОСОБА_1 вказаний договір не підписувала, тобто, під час укладання правочину було відсутнє її волевиявлення. Про те, що остання не підписувала зазначений договір, у подальшому було встановлено висновком експерта при проведені почеркознавчої експертизи. Щодо інших підстав визнання вказаного договору недійсним представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не підтримали та просили уточненні позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась та надіслала заяви, в яких просила розглянути справу у її відсутність та задовольнити уточненні позовні вимоги (а.с.113, 114).
Відповідач ОСОБА_2 та його представник за договором адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили в їх задоволенні відмовити. У обґрунтування своїх заперечень посилалися на той факт, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає нормам процесуального та матеріального права, відповідно до яких остання без поважних причин пропустила трирічний строк звернення до суду, не звернулась до суду з будь-якою заявою про пропущення цього строку з поважних причин та його поновлення, і на підтвердження цього не надала ніяких доказів. Вважають, що позовні вимоги в частині лише визнання недійсним оспорюваного договору не можуть бути задоволені без звернення з додатковими позовними вимогами – скасування реєстрації вищезазначеного договору, здійсненою Бердянським міським управлінням земельних ресурсів 10.06.2005 року за № 53, оскільки дія цього договору, вважають, починається саме з цієї реєстрації. Також вважають неналежним доказом з процесуальних підстав експертний висновок судової почеркознавчої експертизи № 82/хл від 23.11.2009р., оскільки на їх думку експерт не був в повному обсязі попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Вислухавши пояснення, дослідував матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до вимог ст.ст.11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами по справі доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач по справі звернулась до суду з вищезазначеним позовом 09.02.2009 року, і лише в першій редакції своєї позовної заяви, яку в подальшому неодноразово уточнювала та змінювала, зазначила, що про договір, який вона просила визнати недійсним, їй стало відомо лише при звернені відповідача по цій справі ОСОБА_6 з позовом до суду „13 октября 2998 года”, і про існування якого їй не було відомо (а.с.3).
В подальшому позивач та її представники не зазначили дату, з якої ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав і на підтвердження цих обставин позивач та її представники ніяких доказів не надали, а також не звернулись з заявою про поновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності. Лише після виступу в судових дебатах представника відповідача, представник позивача ОСОБА_4 в своїх репліках зазначила дату, коли позивачу ОСОБА_1 стало відомо про наявність оспорюваного договору – в жовтні 2008 року.
Таким чином, сторона позивача не зазначила і не довела про початок перебігу позовної давності у позивача ОСОБА_1 щодо зазначених правовідносин, передбачений ст. 261 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач та його представник звернулись до суду з заявою про застосування судом позовної давності до винесення судового рішення.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, в зв’язку з відсутністю доказів, з позивача на користь держави необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 89, 212, 214, 223, 294 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня отримання рішення суду в повному обсязі.
Сторони можуть отримати повне рішення суду з 18.10.2010р. з 15-00 годин.
Суддя: О.Г. Пахоменко