Справа №2-316/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  09 вересня  2010 року                        Світловодський міськрайсуд      Кіровоградської області  

в складі:  

головуючого судді                        Широкоряд Р.В.  

при секретарі                                 Рудській В.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області про стягнення середнього заробітку компенсації за вимушений прогул  та відшкодування моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивач просить суд постановити рішення яким стягнути з відповідача 27592 гривні грошової компенсації за час вимушеного прогулу та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свій позов тим, що 03.05.2007 року його відповідачем було звільнено з роботи.  

22.01.2008 року, рішенням апеляційного суду його було поновлено на роботі з 03.05.2007 року.  

Також відповідача було зобов’язано виплатити позивачеві 5864 гривні компенсації за вимушений прогул з 03.05.2007 року по 22.01.2008 рік, час постановлення судового рішення.  

Відповідач рішення суду виконав частково, а саме сплативши грошову компенсацію.  

Рішення в частині поновлення позивача на роботі виконав лише 22.04.2009 року, тобто через 15 місяців.  

Тому відповідач зобов’язаний виплатити позивачеві компенсацію за час вимушеного прогулу на момент фактичного поновлення на роботі.  

Також, у зв’язку з порушенням трудового законодавства, позивачеві було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач, права якого рішенням суду були фактично поновлені, не мав можливості приступити до роботи та отримувати заробітну плату, був вимушений весь час звертатись в різні інстанції для поновлення своїх прав.  

Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 5000 гривен, які він просить стягнути з відповідача на його користь.      

  Судом за клопотанням відповідача залучено в якості третьої особи Державний комітет рибного господарства України.  

Позивач в судовому засіданні змінив розмір позовних вимог, у зв’язку з надходженням інформації про його середній заробіток.  

Остаточно просить суд стягнути з відповідача 28 945 грн., грошової компенсації за час вимушеного прогулу та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що відповідач не мав можливості поновити позивача на попередній посаді у зв’язку відсутністю штатного розпису, зміни до якого може внести лише Державний комітет рибного господарства України.  

Лише після звернення відповідача до Державного комітету рибного господарства України та введення до штатного розпису додаткової посади, позивача було поновлено на роботі.  

Крім того, у зв’язку з розглядом касаційної скарги, рішення апеляційного суду було зупинено на час розгляду справи, тому за цей час не може бути нарахована компенсація. Крім того, позивач необґрунтовано визначив середній заробіток. Також безпідставними є позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю вини відповідача.  

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.  

  Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

В судовому засіданні із достовірністю встановлено, що також не заперечується відповідачем, що 03.05.2007 року позивач був звільнений  з роботи.  

22.01.2008 року, рішенням апеляційного суду його було поновлено на роботі на посаді районного державного інспектора головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області  з  03.05.2007 року.  

Також з відповідача було стягнуто та виплачено позивачеві 5864 гривні компенсації за вимушений прогул з 03.05.2007 року по 22.01.2008 рік, час постановлення судового рішення.  

  Відповідач рішення суду виконав частково, а саме сплативши грошову компенсацію.  

Рішення в частині поновлення позивача на роботі виконав лише 22.04.2009 року, тобто через 15 місяців.  

Обговорюючи питання, щодо наявності об’єктивних причин неможливості поновити позивача на роботі, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є безпідставними. Так, посилання відповідача на відсутність вакантної посади та довготривалим терміном розгляду зазначеного питання керівництвом, не може бути підставою для невиконання рішення суду.  

Так, сам відповідач повинен бути зацікавленим, щоб на виконання рішення суду забезпечити поновленого працівника робочим місцем.  

За будь яких причин, позивач вважається поновленим на роботі з 03.05.2007 року до часу фактичного допущення його до виконання попередніх обов’язків.  

Зупинення виконання рішення суду на час розгляду справи Верховним судом України в порядку касаційного провадження, також не може бути підставою для відмови в виплаті позивачеві середнього заробітку в період часу зупинення виконання рішення суду.  

За даних обставин, Верховний суд, переглядаючи справу в порядку касаційного провадження підтвердив законність постановленого апеляційним судом рішення.  

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.  

  Так судовому засіданні встановлено, що відповідач, поновлюючи позивача на роботі не вирішив питання про оплату середнього заробітку з часу винесення рішення апеляційним судом 22.01.2008 року по час фактичного поновлення позивача на роботі.  

  Тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з часу поновлення на роботі 03.05.2007 року, по час фактичного поновлення на роботі 22.04.2009 року, з урахуванням часткової виплати грошової компенсації в розмірі 5864 грн.  

Середньоденний заробіток позивача становить 68.80 грн.  

Відповідно розмір середнього заробітку за 495 днів затримки становить 34056 грн.  

34056-5864=28192 гривні.  

  Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.  

  Так, суд вважає, що людина працює для того, щоб отримувати матеріальні  блага -   можливість забезпечити своє існування, починаючи з елементарного харчування, одяг, засоби гігієни, оплата за комунальні послуги та інш.   Тобто, людина працює, для того, щоб жити.  

З вини відповідача, позивач був позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату, утримувати родину.  

  У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Тому суд вважає, що позивачу відповідачем було завдано моральної шкоди.  

З урахуванням часу, з якого позивач був позбавлений можливості працювати, розміру заборгованості, інших обставин справи, розмір моральної шкоди завданої позивачеві необхідно встановити у 2000 гривень і які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.  

  Також з відповідача необхідно стягнути 301,9 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення.  

  На підставі ст.236, 237-1  КЗпП України, керуючись ст.ст. 131, 213-218 ЦПК України,  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області задовольнити частково.  

  Стягнути з Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області на користь ОСОБА_1 28192,00 гривень компенсації за вимушений прогул та 2000 гривень моральної шкоди, а всього 30 192 гривні.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.  

  Стягнути з Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області, 301,9 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення.  

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти  днів після проголошення рішення            

  Головуючий  

суддя:                                               Р.В.Широкоряд