справа №2-а-472/2010

        ПОСТАНОВА

      Іменем України  

01 листопада 2010 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Чорної В. Г.,

при секретарі Гнатишин Н.Я.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом  ОСОБА_1 до інспектора УДАІ УМВСУ в Тернопільській області Паньківа Андрія Степановича про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про оскарження постанови ДАІ ВО №134130 від 31 липня 2010 року про притягнення його до адмінвідповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що адмінстягнення накладено на нього неправомірно, так як обгін він, переконавшись, що маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху здійснив відповідно до вимог правил дорожнього руху: обігнав транспортний засіб, який рухався з увімкненими аварійними вогнями зі швидкістю менше 30 км/год. У судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, будь – яких заперечень чи клопотань не надав. Суд, враховуючи згоду позивача та в силу ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що справу необхідно розглянути без участі відповідача на підставі наявних матеріалів та доказів.

  Дослідивши та оцінивши матеріали справи суд встановив наступне:

д оказів в заперечення позову відповідач не надав, хоча згідно ч.2, ч.4, ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

31 липня  2010 року відповідачем винесено постанову ВО №134130 про притягнення  ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та вказано, що 31.07.2010 року він, керуючи транспортним засобом «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1, о 15 год. 00 хв. на 31 км автодороги Львів - Тернопіль, здійснив обгін іншого автомобіля, перетнувши суцільну лінію розмітки.  

З гідно розділу 34 ПДР України, я к виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об’їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об’їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач створив небезпеку дорожньому руху.

Враховуючи, що відповідач не з’явився в судове засідання і не надав будь – яких доказів, а обов’язок доказування в справах адміністративного судочинства, згідно закону, лежить на суб’єкті владних повноважень, суд приходить до висновку, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП позивачем   не доведений, склад правопорушення в його діях відсутній, тому позов слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,11,71,86, ст.ст.160-163 Кодексу  адміністративного судочинства України, ст.ст. 122, 245, 247, 268, 280, 292-293 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  суд,-    

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати постанову ДАІ ВО №134130 від 31 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1  до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя         підпис                      З оригіналом згідно:

Суддя Зборівського

районного суду                 В. Г. Чорна