Справа №2-570/2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 листопада 2010 року Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді                                                     Шміло В.І.

при секретарі                                                              Макійчук Г.Р.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани справу за  позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі,-

 В С Т А Н О В И В:

 Позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі від 31 грудня 2008 року, посилаючись на те, що вони підписали даний договір під впливом обману, не відповідав їхній внутрішній волі і не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Крім цього зазначили, що підписуючи вказаний договір, вони мали на увазі надання у користування ОСОБА_3, належних їм на праві власності нежитлових приміщень. Самого змісту договору вони не читали, також його не читав їм нотаріус, а вони лише поставили свої підписи у вказаному ним місці. Саме з цих підстав просять суд визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2008 року між ними та відповідачем.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що йому та його дружині на праві спільної власності належала нежитлова будівля, склад комори, що знаходиться по АДРЕСА_1. В кінці грудня місяця 2008 року відповідач попросив їх надати йому у користування дане приміщення, пообіцявши їм, що візьме чоловіка їхньої внучки – ОСОБА_4 до себе на роботу і платитиме йому високу заробітну плату, на що вони погодились. 31 грудня 2008 року відповідач відвіз їх з дружиною до приватного нотаріуса в м.Бережани, де вони підписали якісь документи, однак нотаріус змісту договору їм не читав і вони думали, що підписують договір про надання в користування своїх приміщень. Крім цього пояснив, що до нотаріуса вони їхали на прохання чоловіка внучки. Підписувати договір їх ніхто не примушував, свідком підписання ними договору була дружина нотаріуса. В даний час вони звернулися до суду із даним позовом, так як відповідач звільнив чоловіка внучки з роботи, не виплативши йому зарплату і, якщо б відповідач виплатив йому зарплату, вони б не мали до нього ніяких претензій.

 В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що вони не мали наміру дарувати відповідачу, належні їм нежитлові приміщення, а лише мали намір надати йому їх в користування. Хоча договір вони підписали, однак змісту його їм ніхто не прочитав, а тому просить визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2008 року між нею, її чоловіком та відповідачем. Крім цього, позивачка ОСОБА_2 пояснила, що причиною їх звернення до суду про визнання договору дарування недійсним є той факт, що відповідач після укладення договору дарування звільнив чоловіка їхньої онуки з роботи, не виплативши йому заборгованості по заробітній платі, і якщо б  відповідач виплатив йому заробітну плату, то вони б не мали до нього жодних претензій з приводу відчуження їхнього майна.

 Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав, вважає його необгрунтованим та пояснив, що ще з 2000 року він користується, нежитловими приміщеннями, що знаходяться по АДРЕСА_1. Спочатку їх власником був місцевий колгосп, а згодом власниками стали позивачі. За користування даними приміщеннями він оплачував їм наданням різного виду послуг. Вирішивши, що такі відносини необхідно оформити документально, він попросив чоловіка внучки позивачів поговорити з ними і запропонувати їм оформити догорів дарування нежитлових приміщень. Позивачі на такі умови погодилися і він на своєму власному автомобілі возив їх в м.Бережани до приватного нотаріуса Осохівського В.М. для укладення такого договору. Нотаріусом було прочитано договір вголос та роз»яснено його зміст, після чого вони всі троє його підписали.

 Крім цього, відповідач пояснив, що свідченням добровільного укладання та підписання договору дарування є той факт, що напротязі двох років з часу його укладення, позивачі з приводу порушення своїх прав нікуди не зверталися, а звернулися до суду лише після того, як він звільнив з роботи їхнього родича за підозрою у крадіжці. Вважає, що причиною звернення до суду про визнання недійсним договору дарування є майнові претензії чоловіка онуки позивачів з приводу ніби-то не виплаченої йому заробітної плати. Однак, жодного боргу перед родичем позивачів по виплаті заробітної плати, чи інших платежів у нього немає і такі претензії є надуманими. В зв»язку із вищевикладеним, просить суд відмовити в задоволенні даного позову за безпідставністю позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги  до задоволення не підлягають,  виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 Судом встановлено, що 31 грудня 2008 року між позивачами: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір дарування нежитлової будівлі, склад комори, що знаходиться по АДРЕСА_1. Даний договір укладено у письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Осохівським В.М., як вимагає цього Закон.

Посилання позивачів на укладення договору дарування під впливом обману їх відповідачем є необгрунтованим та голослівним, так як згідно ч.1 ст. 230 ЦК України передбачено визнання судом правочину недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, однак суд не вбачає навмисного введення в оману відповідачем позивачів щодо обставин, які мають істотне значення; заперечення ним наявності обставин,  які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчування їх існування.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працював у відповідача на пилорамі, яка знаходиться в нежитлових приміщеннях, які належали позивачам. Пообіцявши, що він буде там працювати і надалі, а також отримувати високу заробітню плату, відповідач запропонував йому переконати позивачів, які перебувають з ним в родинних відносинах оформити передачу приміщення, яким він користується напротязі десяти років у вигляді укладення договору дарування, на що він погодовився, повідомивши позивачів про таке прохання відповідача. Позивачі на таку пропозицію погодилися і самі добровільно поїхали в м.Бережани до приватного нотаріуса, де і був укладений договір дарування.

Суд критично оцінює такі покази свідка ОСОБА_4 в частині майнових претензій до відповідача про невиплату йому заробітної плати і вважає, що такі претензії ОСОБА_4, а відтак і позивачів, при розгляді справи про визнання договору дарування недійсним є нічим не обгрунтованими і безпідставними, так як договір дарування не встановлює обов»язку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру.  

 Допитаний в судовому засіданні в якості свідка нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Осохівський В.М. пояснив, що позивачі приїжджали до нього неодноразово, цікавилися порядком укладення договору дарування, а 31 грудня 2008 року вони приїхали для того, що укласти такий договір. Ним було встановлено їхні особи, перевірено їх дієздатність, а також перевірено належність їм нежитлової будівлі, яку вони відчужували. Перед укладенням договору дарування, ним було відібрано у позивачів заяви, якими вони, як подружжя, давали один одному згоду на дарування відповідачу, належних їм часток в нежитловому приміщенні, яке вони мали намір подарувати. Зміст договору їм був відомий, оскільки він його сам їм прочитав та роз”яснив, після чого вони його власноручно підписали.

 Допитана в судовому засіданні в якості свідка помічник нотаріуса ОСОБА_6 пояснила, що позивачі самі виявляли бажання оформити договір дарування. Вона сама готувала договір, після чого прочитала його вголос та роз”яснила їм його зміст. Ніхто позивачів не примушував підписувати договір, вони самі добровільно та власноручно його підписали. Про ніякі проблеми з внуком вони нічого не говорили.

 Самі позивачі в судовому засіданні підтвердили той факт, що ними власноручно було підписано оспорюваний договір дарування.

 Із наявних в матеріалах справи довідок № 924 та № 925 від 28.12.2008 року, виданих Слов”ятинською сільською радою вбачається, що позивачі зверталися в сільську раду за довідками про те, що належна їм на праві спільної часткової власності нежитлова будівля, склад комори, під забороною та арештом не перебуває. Дані довідки видані для подання нотаріусу, що свідчить про той факт, що позивачі завідомо знали, що укладатимуть договір, пов”язанитй із відчуженням, належних їм нежитлових приміщень.

 Також цей факт підтверджений оглянутими в судовому засіданні заявами, підписаними власноручно позивачами, які давали згоду один одному на дарування, належних їм часток у нежитловому приміщенні, що перебувало у їхній спільній частковій власності.

 Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачі договір дарування підписали власноручно, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам»яті, їх волевиявлення було вільним, відповідало їх внутрішній волі і вони усвідомлювали, що цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Жодних доказів того, що даний договір був підписаний позивачами шляхом обману їх відповідачем, позивачами не представлено та в судовому засіданні не здобуто. Також суд не вбачає й інших підстав для визнання договору дарування недійсним, оскільки при його укладенні було дотримано всіх вимог, передбачених Законом.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2. слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки доводи позивачів свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшли, а навпаки були спростовані; також такі доводи відсутні і в матеріалах справи, поданих позивачами до суду.  

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.  10, 14, 213, 215 ЦПК України , ч.ч.1-5 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.230, ч.1 ст.717, ч.2 ст.719 ЦК України,  суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі відмовити за безпідставністю позовних вимог.

      На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з моменту його проголошення.

      Суддя                                        підпис                                           В.І.Шміло

 Копія з оригіналом вірна.

      В.о.голови Бережанського

 районного суду                                                                               В.І.Шміло