Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

Справа №2-1249/10  

             04 жовтня  2010   року   Новоайдарський районний суд Луганської області в складі:  

головуючого  -  судді                       Мальченко І.В.,  

при секретарі -                                     Іванченко А.В.,  

розглянувши в приміщенні суду смт. Новоайдар у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом Приватного підприємства фірми «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ» до  ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі – продажу нежитлових об’єктів нерухомості,  -  

в с т а н о в и в:

Позивач ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ» звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі – продажу нежитлових об’єктів нерухомості, в якому послався на те, що 10 серпня 2010 року він та  відповідач по справі уклали договір купівлі - продажу 4-х нежитлових об’єктів нерухомості, що знаходяться на території Муратівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області (зерноцех, кормоцех, нова п’ятисотка, стара п’ятисотка) на загальну суму 77490 грн.

Відповідно до п. 4 вказаного договору позивач брав на себе зобов’язання провести розрахунок з відповідачем згідно графіка, починаючи з 12 серпня 2010 року, останній платіж 27 серпня 2010 року.

Позивач вказує, що на виконання п. 5 договору купівлі-продажу відповідач передав позивачу продані об’єкти, що підтверджується актом прийому-передачі від 27.08.2010 року. Згідно п. 6 договору купівлі-продажу відповідач брав на себе зобов’язання протягом 5-ти робочих днів за свій рахунок нотаріально оформити угоду купівлі-продажу на позивача. Свої зобов’язання відповідач належним чином не виконав, нотаріально договір не посвідчив у зв’язку з бракуванням часу. Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 220, ст. 392 ЦК України, просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилих об’єктів нерухомості від 10.08.2010 року, що відбувся між позивачем та відповідачем та визнати за позивачем право власності на майно, що було придбане згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2010 року, а саме: зерносклад (об’єкт №5), кормоцех (об’єкт №16), нова п’ятисотка (об’єкт №15), стара п’ятисотка (об’єкт №14).

Заявою від 21.09.2010 року відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить розглянути справу в його відсутність.

Позивач клопотанням від 24.09.2010 року № 1 свої позовні вимоги підтримав повністю, просить розглянути справу в його відсутність та визнати за ним право власності на майно на загальну суму 77490 грн. 00 коп.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява відповідача про визнання позову судом не може бути прийнята, а в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2010 року ОСОБА_1 уклав з ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ» в простій письмовій формі договір купівлі - продажу нежитлових об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою Луганська область Новоайдарський район на території Муратівської сільської ради.

Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 передав у власність, а ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ» прийняло нежитлові об’єкти нерухомості, а саме: зерносклад (об’єкт №5), кормоцех (об’єкт №16), нова п’ятисотка (об’єкт №15), стара п’ятисотка (об’єкт №14).

Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу, продаж об’єктів нерухомості здійснюється на загальну суму 77 490 грн.

Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу, ОСОБА_1  зобов’язується протягом 5-ти робочих днів, після отримання останнього платежу від ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ», нотаріально оформити правочин (купівлі-продажу) на ОСОБА_1

Відповідно до акту прийому – передачі об’єктів нерухомості від 27 серпня 2010 року зазначене майно, а саме: 1.1. Зерносховище (об’єкт № 5), 1.2 Кормоцех (об’єкт № 16), 1.3 Нова п’ятисотка (об’єкт № 15), 1.4. Стара п’ятисотка (об’єкт № 14) було передано ОСОБА_1 та прийнято ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ».

Відповідно до вимог ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.. 657 договір купівлі - продажу  земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній  реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а відповідно до ч.2 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . А у відповідності до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надані суду належні докази ухилення відповідача від нотаріального  укладення договору купівлі - продажу нежитлових об’єктів нерухомості, а тому суд доходить до висновку про  відсутність правових підстав для визнання дійсного договору купівлі-продажу нежитлових об’єктів нерухомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Проте, норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210  та 640 ЦК  України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, хоч і визнавалися відповідачем та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, оскільки суперечать нормам закону.

Понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.  

Керуючись ст.ст.203,209,220,655,657 ЦК України; ст.ст.10,11,60,213,215,218 ЦПК України ЦПК України, -  

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ППФ «ВІЗІР ТА ХМІЛЬ» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу нежитлових об’єктів нерухомості від 10.08 2010 року дійсним та визнання права власності на зазначене в договорі майно - відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області. Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                             І.В.Мальченко