2-4487/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 року

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                     Фастовця В.М.,    

при секретарі                         Бандуровій В.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення і стягнення моральної шкоди, 3-я особа ОСОБА_3, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що є власником 3/8 АДРЕСА_1 та зареєстрованій у цій квартирі. Відповідачка перешкоджає у його проживанні, хоча рішенням Лисичанського міського суду від 04.01.10. вона була зобов’язана надати йому ключі від квартири. Просить вселити у житло, співвласником якого він є. Також просить стягнути з відповідачки 2000 грн. моральної шкоди внаслідок порушення його прав власника та пов'язаних з цим моральних страждань.

Відповідачкою заявлений зустрічний позов, в якому вона просить позбавити відповідача права власності на його частку у вказаній квартирі з мотивів неможливості спільного проживання.  

Позивач-відповідач свій позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Зустрічний позов не визнав, бо його частка не є незначною, інше житло у нього відсутнє.

Відповідачка-позивачка первинний позов не визнала, суду пояснила що спільне мешкання з позивачем неможливе. Зустрічний позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеному в позові.

3-я особа просила первинний позов відхилити, зустрічний задовольнити, бо спільне проживання з позивачем неможливе.

У судовому засіданні дослідженні інші докази: рішення Лисичанського міського суду від 04.01.10.; ухвала апеляційного суду Луганської області від 16.02.10.; свідоцтво про право на спадщину за законом; домова книга; технічний паспорт на квартиру; медична довідка; довідка про зареєстрованих осіб; довідка БТІ; висновок судової будівельно-технічної експертизи.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши письмові докази, вважає первинний позов такими, що підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що задоволений бути не може.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі є співвласниками АДРЕСА_1 у м. Лисичанську. Позивачу-відповідачу належить 3/8 частки вказаної квартири.

Відповідно до ст.316 ЦК ч.1, 317 ч.1, 319 ч.1, ч.3 України п равом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст.365 ч.1 ЦК України п раво особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

На підставі ст.391 ЦК України в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З висновків будівельно-технічної експертизи вбачається, що квартира є неподільною, виділення частки позивача-відповідача в натурі неможливе. Разом з цим, частка позивача-відповідача не є незначною, в нього відсутнє інше житло, тому позбавлення його права власності на частку у житловому приміщенні істотно зашкодить його інтересам. Оскільки уся сукупність передбачених ст.365 ЦК України обставин відсутня, зустрічний позов задоволений бути не може.

Позивач-відповідач є власником 3/8 частки квартири, а тому має рівне з відповідачкою-позивачкою право користування нею, відповідачка-позивачка не заперечує створення перешкод у проживанні позивача-відповідача, тому первинний позов підлягає задоволенню.

2. Згідно ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її прав, у тому числі за наявності душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої . При цьому така шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що його заподіяла, за наявності вини.  

Суд вважає доведеним порушення права власності позивача-відповідача, який тривалий час не може користуватися належним йому майном, вимушений вдруге звертатися до суду. З урахуванням принципу розумності та справедливості суд стягує на користь позивача-відповідача 500 грн. моральної шкоди.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача-відповідача з відповідачки-позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,5 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., а всього 45,5 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення і стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 у м. Лисичанську.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п’ятсот) грн., судові витрати в розмірі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.., а всього 545 (п’ятсот сорок п’ять) грн. 50 коп..  

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя