АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
6 жовтня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ВАТ НАСК «Оранта» Одеська обласна дирекція про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ВАТ НАСК «Оранта» Одеська обласна дирекція про відшкодування шкоди у розмірі 125 000,09 грн., завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідачки.
Ухвалою судді Київського районного суду від 14 травня 2010 року провадження у справі відкрито.
У травні 2010 року позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони виїзду відповідачки за межі України, посилаючись на те, що вона ухиляється від відшкодування шкоди і відкрито висловила свій намір виїхати за межі України найближчим часом, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року клопотання про забезпечення позову задоволено: тимчасово обмежено виїзд ОСОБА_1 за межі України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, мотивуючи тим, що підстави для забезпечення позову шляхом заборони її виїзду за кордон відсутні, у подальшому ухвала може порушити її право на лікування за кордоном у випадку такий необхідності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інст.: Бжассо Н.В. Справа № 22ц- 17195/2010
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія ЦПК
За правилами статті 152 ЦПК України судом можуть бути застосовані види забезпечення позову, зазначені у ч.1 цієї норми закону, а у разі необхідності - інші види забезпечення позову.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, у тому числі у випадках, якщо: діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов’язання – до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2); щодо нього подано цивільний позов до суду – до закінчення провадження у справі (п.8).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду відповідачки за межі України, суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову майнового характеру шляхом обмеження права виїзду відповідача за кордон може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
При цьому суд виходив з фактичних даних про права і взаємини сторін, які є в матеріалах справи, пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В ухвалі наведено, з яких саме мотивів заява позивачки підлягає задоволенню та посилання на матеріальний та процесуальний закон, яким суд керувався при застосуванні даного виду забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є відповідачкою за майновим позовом про стягнення з неї матеріальної шкоди у розмірі 39421,09 грн. та моральної шкоди у сумі 50000 грн., завданих дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 26 червня 2009 року. (а.с.3)
Постановою судді Київського районного суду м.Одеси від 7 грудня 2009 року, залишеною без змін постановою судді апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2010 року ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. (а. с.10-14)
У матеріалах справи відсутні відомості про належність відповідачці майна або грошових коштів, на які має бути накладений арешт в забезпечення майнового позову.
За таких обставин висновки суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону та роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що за віком та станом здоров’я відповідачки має виникнути потреба в її лікуванні за кордоном не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона не надала суду будь-яких доказів про стан її здоров’я та необхідність в лікуванні саме за межами України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які підтверджують, що ухвалу постановлено без додержання вимог закону.
За таких обставин ухвала суду про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права виїзду відповідачки за кордон постановлена згідно вимог ст.ст.151,152, 153,210 ЦПК України, є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.
Виконання ухвали суду підтверджено листом Прикордонної служби України від 15 червня 2010 р.(а.с.56)
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ВАТ НАСК «Оранта» Одеська обласна дирекція про відшкодування шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик