Справа № 22-11374/10 Головуючий в 1 інстанції:
Карягіна В.А.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Украінцевої Л.Д., ФарятьєваС.О.
при секретарі –Міщенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 27.07.2010р.
за позовом Біловодської селищної ради Луганської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 27.07.2010р. позов Біловодської селищної ради Луганської області задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Біловодської селищної ради Луганської області 1843 грн. 32 коп., судовій збір в розмірі 51 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позивних вимог Біловодської селищної ради Луганської області. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.
Заперечення на апеляційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надано.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Розпорядженням голови Біловодської селищної ради Луганської області №1 від 02.01.2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 були переведені до складу апарату управління Біловодської селищної ради з наданням їм рангу держслужбовця. 01.06.2006 року адміністрацією селищної ради з ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Біловодської селищної ради від 12.03.2009 року за період з 01.06.2006р по 01.01.2009 р. встановлені порушення щодо: правильності нарахування та виплати спеціалісту ОСОБА_5 надбавки в сумі 604,60грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових проблем в сумі 1189,16грн. за особливі умови праці в розмірі більшому, ніж визначено розпорядженням голови селищної ради та відповідно зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 218,86 грн. та на зайво нараховану матеріальну допомогу в розмірі 430,47грн.; безпідставного нарахування та виплати 17 працівникам апарату управління селищної ради премії за червень 2007 року в сумі 4259,77грн., та відповідно до зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 1542,04грн.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 повинна відшкодувати збитки у розмирі свого середньомісячного заробітку, що договір про повну матеріальну відповідальність з нею було укладено незаконно.
Згідно ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацію з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_2 була прийнята на роботу в якості бухгалтера. Неналежне виконання нею як бухгалтером обов’язків, призвело до спричинення шкоди організації де вона працювала. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 нарахувала та виплатила робітникам суми, які не були передбачені розпорядженням голови Біловодської селищної ради, чім порушила вимоги Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Також ОСОБА_2 без розпорядження голови селищної ради виплатила робітнику ОСОБА_5 допомогу для вирішення соціально-побутових проблем.
Довід апелянта, що така допомога робітнику ОСОБА_5 передбачалась як держслужбовцю, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_2 повинна була діяти згідно розпорядження керівника організації.
Безпідставно вказує апелянт на пропуск строку притягнення її до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч.3ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, фінансові порушення виявлені ревізією фінансово-господарської діяльності, про що складено акт від 12.03.2009р. А 25.05.2009р. Біловодська селищна рада звернулась з позовом до суду, строк звернення нею не пропущено.
Інші доводи апеляції були підставою розгляду у суді першої інстанції, вони не спростовують висновків суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст.307, ст.308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 27.07.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: