ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 25/362-39/28712.10.10
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»
До
Про
За зустрічним позовом
До
Про Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Полемін»
визнання недійсною з моменту укладання Ковер-ноти №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р.
Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Полемін»
Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»
стягнення 3 920 000,00 грн.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Суддя Омельченко Л.В.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
Від позивача
Від відповідачаЛахно О.Ю.
Пелюк С.С.
Чудовська М.В.
Овчиннікова В.В. - представник
- представник
- представник
- представник(дов. від 31.05.09р.)
(дов. від 31.05.10р)
(дов. від 13.09.10р.)
(дов. 01.04.09р.)
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Полемін»про визнання недійсним Ковер-ноти №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Договір перестрахування, укладений у вигляді Ковер-ноти №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р., є укладеним внаслідок обману та замовчування дійсних та істотних обставин про об’єкт перестрахування, які мають суттєве та вирішальне значення для оцінки перестрахованого ризику та прийняття рішення про укладення договору перестрахування, тому у відповідності до ст. 57 Цивільного кодексу УРСР Ковер-нота є недійсною.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами та вказує на те, що ні при веденні переговорів, ні при укладенні договору перестрахування з боку відповідача обману не було, вся наявна у відповідача інформація відносно об’єкту страхування та перестрахування без затримок передавалась позивачеві; всі факти отримання позивачем недостовірної та неповної інформації викликані не обманом зі сторони відповідача, а отриманням чи не отриманням такої інформації від страхувальника –ТОВ «Укрінвест».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2006р. по справі №25/362 позовні вимоги ВАТ «Московське перестрахове товариство»задоволені повністю, визнано недійсною Ковер-ноту №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р., укладену між ЗАТ «Страхова компанія «Полемін»та ТОВ «Московське перестрахове товариство», правонаступником якого є ВАТ «Московське перестрахове товариство»; зобов’язано ВАТ «Московське перестрахове товариство»повернути на користь ЗАТ «Страхова компанія «Полемін»6 800,00 грн., що еквівалентно 39 929,94 рублів виплаченої перестрахувальної премії за визнаною недійсною Ковер-нотою; стягнуто з ЗАТ «Страхова компанія «Полемін»на користь ВАТ «Московське перестрахове товариство»203,00 грн. судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2009р. касаційну скаргу ЗАТ «Страхова компанія «Полемін»задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2006р. у справі №25/362 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. призначено розгляд спору на 02.10.2009р., справі присвоєно №25/362-39/287.
Розгляд справи, призначений на 02.10.2009р. не відбувся, у зв’язку з оскарженням постанови Вищого господарського суду України до Верховного суду України.
Ухвалою Верховного суду України від 15.10.2009р. повернуто ВАТ «Московське перестрахове товариство»касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 27.08.2009р. у справі №25/362, матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2009р. розгляд справи призначено на 30.11.2009р.
27.11.2009р. Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Полемін»подано зустрічну позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»про стягнення з останнього 3 920 000,00 грн. за Генеральним договором №18/15/249Г про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії від 10.02.2003р. та Ковер-нотою №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р.
Позивач за зустрічним позовом посилається на невиконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов’язань щодо сплати суми відповідальності за Ковер-нотою та порушення зобов’язань відповідачем за зустрічним позовом за п. 4.2. Генерального договору, а також права позивача за зустрічним позовом на одержання суми перестрахового відшкодування з метою подальшого перерахування на користь застрахованої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009р. прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.12.2009р. призначено у справі колегіальний склад розгляду спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. розгляд справи призначено на 14.12.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009р. розгляд справи призначено на 26.01.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2010р. розгляд справи відкладено на 16.02.2010р. у відповідності до ст. 77 ГПК України та враховуючи необхідність витребувати додаткові докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2010р. в задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»про вжиття запобіжних заходів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2010р. призначено справу до розгляду на 02.09.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. призначено розгляд на 06.10.2010р.
Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 06.10.2010р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
10 лютого 2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Московське перестрахове товариство», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Московське перестрахове товариство», та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Полемін»було укладено Генеральний договір №18/15/249/Г про загальні умови факультативного перестрахування і ретроцесії. Предметом договору є визначення сторонами загальних умов факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, основних прав та обов’язків сторін за договорами факультативного перестрахування.
За умовами Генерального договору, визначеними у п. 2.5., договір вступає в силу, і відповідальність перестраховика за прийнятою ним долею ризику починає діяти з моменту підписання сліпу (ковер-ноти) перестрахувальника.
18 лютого 2003р. відповідно до укладеного Генерального договору сторонами було укладено Ковер-ноту №18/15-05-с/13, за якою позивачем за перевісним позовом прийнято на страхування ризик виконання частини обов’язків відповідача за Договором страхування №05-с/13 від 04.02.2003р., укладеним між ЗАТ «СК «Полемін»та ТОВ «Укрінвест», в обсязі 4 000 000,00 грн.
За укладеною Ковер-нотою було перестраховано відповідальність ЗАТ «СК «Полемін»за Договором добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
Відповідно до п. 8 Ковер-ноти об’єктом страхування є товарно-матеріальні цінності згідно переліку (Додатку 1), що зберігаються на складі за адресою: Черкаська обл., смт. Мошни, вул. Леніна. Рік будівлі: 1927 (капітальний ремонт в 1993р.).
Згідно з п. 9, 10, 12 Ковер-ноти страхові ризики: пожежа, удар блискавки, землетрус, буря, ураган, смерч, град, довготривалий снігопад, злива, повінь, пошкодження майна водою внаслідок гасіння пожежі. Страхова сума складає 20 465 715,08 грн. Відповідальність страховика: 16 465 715,08 грн.
Пунктом 16 Ковер-ноти визначено, що відповідальність перестраховика по конкретному договору перестрахування починається з моменту зарахування перестрахувальної премії на рахунок перестраховика та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.
В ніч з 29.06.2003р. на 30.06.2003р. на складі, де знаходилося застраховане майно ТОВ «Укрінвест», відбулася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 30.06.2006р. Усі товарно-матеріальні цінності, які застраховані відповідно до Договору добровільного страхування майна №05-с/13, були знищені.
На позачерговому засіданні наглядової ради ЗАТ «СК «Полемін»факт пожежі на складі в смт. Мошни Черкаської області визнаний страховим випадком, про що складений та затверджений страховий акт. Відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом заяву, в якій запропонував відповідно до зобов’язань, що виникли за укладеною Ковер-нотою, перерахувати на поточний рахунок ЗАТ «СК «Полемін»перестрахове відшкодування в сумі 3 920 000,00 грн.
Після страхового випадку, та виникнення грошового зобов’язання, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною ковер-ноти на підставі ст.57 ЦК УРСР, як угоду, що укладена внаслідок обману.
Відповідно до ст.57 ЦК УРСР, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Позивач за первісним позовом стверджує, що укладений у вигляді Ковер-ноти №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р. договір перестрахування є укладеним внаслідок обману та замовчування відповідачем дійсних та істотних обставини, які мають суттєве та вирішальне значення для оцінки перестрахованого ризику та прийняття рішення про укладення цього договору.
Так, позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач не надав належної оцінки дійсним обставинам і відомостям про асортимент товарно-матеріальних цінностей та умови їх зберігання. Позивач при цьому посилається на Акт огляду об’єкту страхування від 27.01.2003р., який був наданий йому при укладенні Ковер-ноти, згідно з яким перевірявся не весь асортимент товару.
Суд не погоджується з такою позицією позивача за первісним позовом, оскільки в тексті самого Акту від 27.01.2003р. прямо зазначено про вибіркову перевірку. Таким чином, відповідач за первісним позовом на момент укладення угоди не приховував вибірковий характер проведеної перевірки товару, однак позивач за первісним позовом при цьому не скористався своїм правом вимоги будь-якої інформації та документів для оцінки страхових ризиків, яке передбачене ст.18 Закону України «Про страхування».
Так статтею 18 Закону України «Про страхування»встановлено, що при укладенні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором, та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Таким чином, на момент укладення оспорюваної Ковер-ноти позивач за первісним позовом вважав достатньою для укладення Ковер-ноти ту інформацію, яку містив наданий йому відповідачем за первісним позовом Акт від 27.01.2003р.
Позивач за первісним позовом також стверджує про надання відповідачем недостовірної інформації щодо приміщення складу, в якому здійснювалося зберігання товару. Так, позивач за первісним позовом зазначає, що він отримав інформацію про те, що приміщення складу має цегляні та бетоні зовнішні та внутрішні стіни, дерев’яну підлогу, дах збудований з використанням сталі та дерева, і лише після страхового випадку позивач дізнався про інші технічні характеристики складу, а саме, що стіни приміщення з деревини, оштукатурені і зовні обкладені цеглою, а перекриття і покриття горища дерев’яні.
Таке твердження позивача за первісним позовом спростовується матеріалами справи, а саме Актом огляду об’єкта страхування від 27.01.2003р., в якому зазначено, що будівля складу є дерев’яною, із зовнішнього боку обкладена цеглою, підлога та стеля дерев’яні, з поверхневою вогнезахисною обробкою. Таким чином, на момент укладення Ковер-ноти від 18.02.2003р. позивач за первісним позовом мав належну інформацію щодо технічних характеристик приміщення, в якому зберігався товар.
Позивач за первісним позовом зазначає про надання йому недостовірної інформації щодо дотримання правил пожежної безпеки на об’єкті із посиланням на висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи №4711/4724 від 25.07.2003р. Харківського НДІСЕ.
Однак це спростовується наявним в матеріалах справи висновком №4296/4297 від 09.12.2003р. Київського НДІСЕ, з урахуванням експертного висновку №4711/4724 від 25.07.2003р. Харківського НДІСЕ, в якому зазначене, що невідповідність умов експлуатації будівлі вимогам п.5.1.7. правил пожежної безпеки в Україні (з’єднання проводів в складських приміщеннях виконано за допомогою звичайної скрутки) не знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної пожежі.
Крім того, в матеріалах справи наявний Дозвіл №5650 від 03.01.2003р. відділу пожежної безпеки Управління МВС України в Черкаській області на початок роботи складу.
Щодо факту укладення ТОВ «Укрінвест»кредитного договору під заставу товарно-матеріальних цінностей, які були застраховані, а також договору про уступку права вимоги, господарський суд вважає, що укладені договори не могли ніяким чином вплинути на підписання сторонами Ковер-ноти, оскільки вони укладалися вже після укладення самої Ковер-ноти.
Крім того, позивач за первісним позовом не довів, яким чином укладення вищезазначених договорів вплинуло на рівень страхових ризиків позивача за первісним позовом, які він мав оцінити перед укладенням Ковер-ноти, та на обсяг його відповідальності.
Відповідно до п.13. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №032-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»в редакції від 10.12.2004р., вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок обману, розглядаються за позовом підприємства, установи, організації, що потерпіла від цих протиправних дій (ст. 57 Цивільного кодексу). У вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст. 57 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману і наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Згідно з п.13 вищевказаного Роз’яснення, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
Таким чином, доводи позивача за первісним позовом про те, що відповідач за первісним позовом не повідомив його про настання обставин, які значно збільшують ступінь ризику настання страхового випадку, при укладенні оспорюваної Ковер-ноти, шляхом замовчування відомих йому обставин, чим позбавив позивача права на достовірну інформацію щодо перестрахованого ризику, не свідчать про те, що позивач за первісним позовом, укладаючи договір страхування (Ковер-ноту від 18.02.2003р.) діяв під впливом помилки чи обману, оскільки він був наділений повноваженнями витребувати будь-які документи для оцінки страхового ризику, але не скористався цими повноваженнями.
Що стосується зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Полемін»до Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство», суд встановив наступне.
Як встановлено судом вище, згідно з Ковер-нотою №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р. відповідач за зустрічним позовом прийняв на страхування ризик виконання частини обов’язків ЗАТ «СК «Полемін»в обсязі 4 000 000,00 грн. Відповідальність перестраховика визначена за вирахуванням суми безумовної франшизи у розмірі 80 000,00 грн. становить 3 920 000,00 грн.
Згідно з п.16. Ковер-ноти № 18/15/249/Г відповідальність перестраховика по конкретному договору перестрахування починається з моменту зарахування перестрахувальної премії на рахунок перестраховика та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.
Позивач за зустрічним позовом сплатив на користь відповідача 6 800,00 грн. перестрахувальної премії, що підтверджується платіжним дорученням №93 від 03.03.2003р.
Згідно з абз. 3 п. 4.2. Генерального договору №18/15/249/Г від 10.02.2003р. відповідач за зустрічним позовом перераховує перестрахувальнику страхове відшкодування, що відповідає частці відповідальності за даним ризиком, протягом 3-х робочих днів після одержання від перестрахувальника повного пакету документів, перерахованих у цьому пункті договору.
Як зазначалося вище, в ніч на 30.06.2003р. відбулась страхова подія за Договором добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №05-С/13 від 04.02.2003р., що підтверджується Страховим актом ЗАТ «Страхова компанія «Полемін»від 18.08.2004р.
На виконання п.4.2. Генерального договору 30.08.2004р. позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із заявою (вих. №136/2) про виплату суми відповідальності перестраховика.
05 жовтня 2004р. на вимогу відповідача за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом направив на його адресу витребувані додаткові документи.
Доказів виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов’язань щодо перерахування суми страхового відшкодування в матеріали справи не надано.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування –страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання своїх обов`язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.
За приписом ст. 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно зо звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи настання страхового випадку за Договором добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №05-С/13 від 04.02.2003р., відповідач за зустрічним позовом має невиконані зобов`язання перед позивачем за зустрічним позовом за Генеральним договором №18/15/249/Г про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії від 10.02.2003р. та Ковер-нотою №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р., згідно з якими перестрахував ризики позивача за зустрічним позовом за Договором добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №05-С/13 від 04.02.2003р., на суму 4 000 000,00 грн., а за вирахуванням суми безумовної франшизи у розмірі 80 000,00 грн., - 3 920 000,00 грн.
Заперечення відповідача за зустрічним позовом ґрунтуються на припущенні про недійсність Ковер-ноти №18/15-05-с/13 від 18.02.2003р., однак її недійсність не доведена і судом не визнана.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні первісних позовних вимог та задовольняє зустрічні вимоги в повному обсязі.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Московське перестрахове товариство»(Російська Федерація, 127018, м. Москва, вул. Образцова, 31/2, банк кореспондент: Державний ощадний банк України, МФО 300465, к/р 1600610168, тр/р 40701980803802140005 в Останкінському ФАКБ «Возрождение» SWIFT: VBNK RUMM, державний реєстраційний номер 929.621) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Полемін»(02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 7-а, 6 поверх, офіс 208, п/р 2600500001671 в АКБ «Правекс-Банк»м. Києва, МФО 321982, код ЄДРПОУ 24370575) 3 920 000,00 (три мільйони дев’ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) грн. боргу; 25 500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) грн. суми державного мита; 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
Головуючий суддяЕ.О. Шевченко
Суддя Л.В. Омельченко
Суддя А.Б. Пригунова