Справа № 2-854
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Приймак Г.І.
при секретарі Герман В.Ф.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3. про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на слідуючі обставини.
У лютому 2010 року між нею та відповідачкою по справі був укладений договір позики грошових коштів на суму 8000 /вісім тисяч/ гривен, які ОСОБА_3 зобов’язалася повернути до 7 травня 2010 року. На підтвердження укладання договору позики та його умов, відповідачка дала позивачці розписку, якою підтвердила отримання грошової суми у розмірі 8000 гривен та зобов’язалася повернути позивачці цю суму у зазначений вище строк.
Однак взяте на себе зобов’язання відповідачка не виконала, навпаки уникає позивачку та наміру повертати борг не має. Тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення боргу по договору позики в примусовому порядку в сумі 8000 грн., державне мито у розмірі 80 грн., витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала.
Вислухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти…, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Із копії розписки /а.с.6/ видно, що позивачка передала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 8000 гривен, а цю суму грошей ОСОБА_3 зобов’язалася повернути до 07 травня 2010 року.
Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами був укладений договір позики на суму 8000 гривен, на підтвердження укладення договору позики та його умов позивачем надана суду розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем вказаної грошової суми, що відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України.
Також судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору, а саме не повернув суму боргу у встановлений договором строк, чим порушив вимоги ст. 1049 ЦК України, яка передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з відповідачки, яка складає 8000 гривень, судових витрат підлягають задоволенню, як основані на законі.
Керуючись ст.ст. 58, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 1046-1050 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 8000 /вісім тисяч/ гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: державне мито в сумі 80 /вісімдесят/ грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 /сто двадцять/ гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 200 /двісті/ грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Приймак