Справа № 22ц -4946/10                                                       Головуючий у 1 інстанції Канівець Л.Ф.

Категорія:  31                                             Доповідач:     Мудренко Л.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ __________________________________________________________

                       Р І Ш Е Н Н Я

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    5 листопада 2010 року                                                       м.Луцьк

    Колегія суддів судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

    головуючого     -     судді Мудренко Л.І.

    суддів         -      Веремчук Л.М., Русинчука М.М.

    при секретарі     -     Губарик К.А.

з участю:

позивача ОСОБА_1  

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом        ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином за апеляційною скаргою позивача  ОСОБА_1   на  рішення Володимир-Волинського міського суду від 16 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

7 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином. Вимоги мотивовані тим, що 31.08.1998 року  вироком Володимир-Волинського міського суду відповідач визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.94 КК України (в редакції 1960 року) і йому призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму за те, що він 01.05.1998 року  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на грунті особистих неприязних стосунків наніс її батькові ОСОБА_6 смертельний удар кухонним ножем у живіт, після чого потерпілий помер.

 Внаслідок вчиненого злочину відповідачем їй як рідній дочці померлого заподіяно моральну шкоду. Тривалий час вона перебувала у сильному стресовому стані. Негативні емоції, переживання вплинули на спокій та стан її здоров’я, істотно погіршилися життєві зв’язки, що призвело до розірвання її шлюбу. Вона мріяла здобути освіту філолога, навчатися у Волинському державному університеті. Батько підтримував її наміри, обіцяв матеріальну підтримку, але у зв’язку з його смертю її мрія не здійснилася. Вона змушена була залишити навчання у вузі, так як у неї не було відповідних коштів для навчання. Таким чином у зв’язку зі смертю батька вона не реалізувала себе як особистість. Після вчиненого злочину пройшло багато років, але біль втрати не дає душевного спокою і рівноваги. Моральну шкоду оцінила в 50000 грн. Просила про задоволення позову.

    Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 16 вересня 2010 року в позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином відмовлено.

    В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і  ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

    Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, просили скаргу відхилити, рішення суду залишити в силі.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

    Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила встановлений ст.71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) трирічний строк звернення до суду.

    Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

    При вирішенні справи судом встановлено, що згідно вироку Володимир-Волинського міського суду від 31.08.1998 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) і призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволений і стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на її користь 24290 грн (а.с.3-5).

    Встановлено, що позивачка є дочкою загиблого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.6).  

    На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, передбачалася ст.440-1 ЦК УРСР.

    З набранням чинності ЦК України 2004 року відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 1167.

 Відповідно положень ст. 83 ЦК УРСР (в редакції 1963 року)  позовна давність на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав,  не поширюється.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що дані в п.16 постанови від 31.03.95 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК УРСР 1963 року не застосовуються.

З набранням чинності ЦК 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (п.з ч.1 ст. 268 цього кодексу).

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правил ст. 71 ЦК УРСР 1963 року.

Отже, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення. Відповідач ОСОБА_3 вчиненням злочину заподіяв позивачу моральну шкоду.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., колегія суддів враховує глибину душевних страждань позивача, завданої відповідачем внаслідок смерті батька, порушення нормальних життєвих зв’язків, втрату можливості реалізувати себе на той час як особистості та вимоги розумності і справедливості.

 Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., та на користь держави – 8 грн.50 коп. судового збору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                    В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду від 16 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1  37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в дохід держави  8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді