Справа № 22ц-3202/10 Головуючий у 1 інстанції – Гапончук В.В.
Категорія - 57 Доповідач Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Мудренко Л.І.,
суддів : Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі – Губарик К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом прокурора Любешівського району в інтересах держави в особі Любешівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю за апеляційною скаргою позивача на рішення Любешівського районного суду від 1 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Любешівського районного суду від 1 червня 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом при вирішенні розглядуваного спору норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження з таких підстав.
Розглядуваний позов стосується стягнення за ініціативою суб’єкта владних повноважень безпідставно виплаченої соціальної допомоги по безробіттю.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом частини 4 статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
У частині 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, серед яких, зокрема: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за N 915/5136, передбачено, зокрема, що для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості заяву про надання допомоги та бізнес-план. Рішення директора центру зайнятості про одноразову виплату допомоги по безробіттю оформлюється наказом, з яким безробітний повинен бути ознайомлений під особистий розпис.
Зі змісту пунктів 2 та 8 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року N 511 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року), витікає, що рішення про повернення коштів приймає директор центру зайнятості. Це рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року №19-рп/2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами» - положення пункту 2 частини першої статті 15 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а апеляційний суд Волинської області не наділений повноваженнями перегляду рішення в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Оскільки апеляційне провадження у даній справі відкрито, воно підлягає закриттю з передачею справи на апеляційний розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 15 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційне провадження в даній справі закрити.
Справу передати на апеляційний розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: