Справа № 2-А-3295/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 листопада 2010 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого – судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Гельвейчук І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати коштів згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796; стягнути з відповідача 21459,80 грн. доплати до заробітної плати за ст. 39 Закону України № 796 за період з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року та 2884,80 грн. допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст. 37 Закону України № 796, за період з 01.10.2008 року по 31.10.2009 року. При цьому посилається на те, що вказані виплати здійснювались всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судове засідання не з'явився. Надав заяву, в якій справу просила слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В запереченнях в позові просив відмовити, справу слухати у відсутності представника.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи до уваги ухвалу суду від 28.10.2010 року, питання щодо відповідності дій відповідача вимогам законодавства та можливості стягнення коштів, передбачених ст. 37 Закону України № 796, судом не розглядаються.
Одночасно, питання щодо відповідності дій відповідача вимогам законодавства та можливості стягнення коштів, передбачених ст. 39 Закону України № 796, не обмежується строком та розглядаються судом за весь вказаний період, оскільки статтею 2 Закону України ”Про оплату праці” встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. У відповідності до ч.2 ст.233 КЗпП України вимоги про їх стягнення не обмежуються строком.
Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення (категорія 3) серія Б № НОМЕР_1, виданого 05.09.1995 року Житомирською облдержадміністрацією. Працював з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року в Лугинському державному лісгоспі агропромислового комплексу, що знаходиться в смт. Лугини Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач також постійно проживає в даному населеному пункті.
За місцем роботи позивачу виплачується доплата як особі, що працює на території радіоактивного забруднення.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.
Вказані виплати здійснювались позивачу частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету міністрів від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Так як позивач працював в смт. Лугини Житомирської області, територія якого віднесена до зони гарантованого відселення, то повинен отримувати вказані виплати в зазначеному Законом розмірі щомісяця, однак вони виплачувались частково, у фіксованому розмірі, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.
У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд визнає неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації щодо виплати позивачу доплат у неповному розмірі, та вважає необхідним стягнути недораховану суму.
Суд вважає, що за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають стягненню тільки ті суми і тільки за той період за який позивачу виплачувалась дані виплати з урахуванням того, що відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було призупинено, а в 2008 році рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дія даної статті була поновлена. Тому стягнення зазначених сум повинно проводитись з моменту поновлення призупинених прав.
При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах.
з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.04.2009 р. - 625 грн., з 01.07.2009р.-630 грн., з 01.10.2009р.-650 грн.
Сума невиплачених коштів, передбачених ч. 1 ст. 39 закону України № 796, згідно розрахунку з 01.01.2008 по 31.10.2006 року за мінусом отриманих коштів становить 13900,47 грн.
Суд стягує вказані кошти з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації. .
Керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 100, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 37, 39, 62, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати у відповідності до ст. 39 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 13900,47 грн. доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2008 року по 31.10.2009 року.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави, так як сторони звільнені від його оплати згідно ст. 4 п.п. 18. 34, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: