справа № 2ц – 4437/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просить визнати за неї право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, що розташована на території с. Іванівка по вул. Піонерська, 53, передану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, який належить мені на праві приватної власності.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на то, що 11 червня 2001 року між сторонами був укладений договір дарування житлового будинку. Відповідно до умов цього договору відповідачка подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м. Договір дарування посвідчений Герасименко Г.П., державним нотаріусом Антрацитівської міської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Антрацитівської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 406. Право приватної власності на вищевказаний житловий будинок з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 Антрацитівським державним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 21 червня 2001 року, записане у реєстрову книгу № 4 за реєстровим номером 599. При даруванні житлового будинку з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідачка запевняла мене, що вона не оформляла документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, на якій знаходиться житловий будинок, що будинок дарує її разом з земельною ділянкою, таким чином, в подальшому ОСОБА_1 зможє оформити право власності на вищевказану земельну ділянку на себе, відповідно до вимог діючого законодавства. У травні 2010 року ОСОБА_1 почала роботу щодо оформлення документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, на якій знаходиться мій житловий будинок з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами. У процесі оформлення документів з’ясувалося, що відповідачка 04 квітня 2000 року таки отримала державний акт на право приватної власності ЛГ № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована на території АДРЕСА_1, передану їй для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на підставі рішення виконкому Іванівської селищної Ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року № 98/149. Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2751. Таким чином, на сьогодні ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачка є власницею земельної ділянки, на якій він розташований. Оформити право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 без згоди відповідачки не може, тому вже багато разів пропонувала відповідачці оформити право власності на земельну ділянку на неї шляхом дарування, або купівлі-продажу, бо іншим шляхом, відповідно до діючого законодавства, але зробити це добровільно вона відмовляється. Відповідачка пояснює, що земельна ділянка, площею 0,1200 га, на якій знаходиться житловий будинок їй не потрібна, але нікуди вона ходити не буде, ніяких документів підписувати не бажає, вважаючи, що оформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку є лише проблемою позивачці і вирішувати її повинна вона сама, що змушує ОСОБА_1 звернутися до суду з цим позовом.
У судове засідання сторони не з’явилися, просять розглянути справу без їх присутствія, позивачка ОСОБА_1 позов підтримує, відповідачка ОСОБА_2 позов визнала (а.с.14-15).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом установлено, що дійсно 11 червня 2001 року між сторонами був укладений договір дарування житлового будинку. Відповідно до умов цього договору відповідачка подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м. Договір дарування посвідчений Герасименко Г.П., державним нотаріусом Антрацитівської міської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Антрацитівської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 406. Право приватної власності на вищевказаний житловий будинок з належними до нього господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 Антрацитівським державним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 21 червня 2001 року, записане у реєстрову книгу № 4 за реєстровим номером 599 (а.с.6-10). відповідачка 04 квітня 2000 року таки отримала державний акт на право приватної власності ЛГ № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована на території АДРЕСА_1, передану їй для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на підставі рішення виконкому Іванівської селищної Ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року № 98/149. Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2751.(а.с.5) Відповідачка відмовляється від оформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку(а.с.11).
Тобто даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі вищевикладений суд доходить висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст. ст. 220, 328, 657 ЦК України
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, що розташована на території АДРЕСА_1, яка призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Державний акт на право приватної власності серія ЛГ № НОМЕР_1, виданий 04 квітня 2000 року, на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована на території АДРЕСА_1, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2751, на ім’я ОСОБА_2 вважати таким, що втратив чинність.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :
рішення надруковане у дорадчій кімнати