Справа № 2а-1430 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Віннікова Едуарда Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 18 жовтня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 28 вересня 2010 року приблизно о 03.50 год. він, керуючи автомобілем ДЕУ-Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі вул.. Ростовська м. Антрацит та був зупинений відповідачем по справі - інспектором ДПС Антрацитівської роти ДПС Вінніковим Едуардом Михайловичем, який склав протокол та виніс постанову щодо нього, в якій зазначено, що він керуючи у вказаному місці та час автомобілем перевищив швидкість руху на 46 км/год, чим порушив п. 12.9.б і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Вважає постанову неправильною, оскільки він рухався з допустимою швидкістю – не більше 60 км/год, у темну частину доби, попереду був пішохідний перехід, і при цьому його обігнав автомобіль Джип на великій швидкості, тому швидкість, зафіксована на приладі відповідача не його. Оскільки відповідач не довів факт того, що зафіксовано швидкість є саме його швидкістю, не надав документи про відповідність приладу, фото та відео фіксація не проводилася, одним зі свідків є працівник ДАІ, а другий – водій щойно зупинено іншого транспортного засобу, до того ж, на вказаній ділянці дороги не встановлені знаки 3.29 та 3.31, тому вважає, що постанову винесено з порушенням норм КпУП України, адже під час її винесення не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях правопорушення; тому просить визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.
У судове засідання позивач, повідомлений належним чином, не з»явився та не повідомив суд про причини своєї неявки. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 171-2 КАСУ адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п»яти днів з дня відкриття провадження у справі; у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не біль як на п»ять днів, а провадження у цій справі відрито 21.10.10 року /а.с. 7/.
Відповідач - інспектор ДПС Антрацитівської роти ДПС Вінніков Е.М. заперечував проти позову та пояснив, що ним під час патрулювання було зафіксовано порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме п. 12.9.б, про що складено протокол та винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КпАП України, дійсно одним зі свідків він вказав свого напарника – свідка по справі ОСОБА_4, а іншим – водія хлібовозки, який стояв поруч із ним та чекав на завантаження, тому. Інших автомобілів на трасі не було, тому коли вимірювач швидкості «Беркут» зафіксував перевищення швидкості, то пролунав гучний сигнал, який притяг увагу і водія хлібовозки. Також зазначає, що на вказаній ділянці дороги не потрібно встановлення знаків, вказаних позивачем, адже він потрапив до населеного пункту, де рухався з перевищенням швидкості на 46 км/год, а також там добре освітлення.
Таким чином, суд, вислухавши відповідача, свідка ОСОБА_4, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо строків для звернення до суду, то згiдно ст. 288 ч. 1 п.п. 3 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом, а ст. 289 КпАП України передбачено десятиденний строк з дня винесення постанови, і в разу пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/, правомочною розглядатися скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 цей строк хоча і пропущено - не порушено – постанову від 28.09.10 р. він оскаржує до суду 18.02.10 р. /а.с. 2/, проте, з додатків вбачається, що він своєчасно звертався до суду, документи йому було повернуто у зв»язку із не усуненням недоліків позовної заяви, але ухвалу суду він не отримав вчасно, тому суд поновив йому цей строк під час відкриття провадження в ухвалі 21.10.10 р. /а.с. 7/.
Згідно п. 12.4 ПДР в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше ніж 60 км/год; і відповідно до 12.9.б водію забороняється перевищувати максимальну швидкість, вказану в пунктах 12.4-12.7, або на дільницях дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлений визначальний знак згідно з підпунктом «и» пункту 30.3 цих Правил, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність – ч. 1 ст. 122 КпАП України /перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Так, у судовому засіданні досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 104410, який складено відповідачем о 03.50 р. 28 вересня 2010 год. в м. Антрацит, вул. Ростовська, автовокзал про те, що о 03.47 год. 28.03.10 р. позивач, керуючи вищезазначеним автомобілем, перевищив швидкість руху на 46 км/год, чим порушив п.п. 12.9.б ПДД, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КпАП України /а.с. 5/.
З протоколу вбачається, що на час його складення позивач був не згодний з протоколом і зазначав свою швидкість як 60 год,год, а також зазначав про двох свідків /а.с. 5/.
Таке саме порушення відображено і в оскаржуваній постанові ВВ № 417247 /а.с. 4/ про накладення на ОСОБА_1 штрафу за ст. 122 ч. 1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340 грн.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому судом допитаний у якості свідка ОСОБА_4, який підтвердив у судовому засіданні, що дійсно 28.09.10 р. ніччю патрулював із відповідачем, їм було видано вимірювач швидкості «Беркут», який відповідає всім вимогам, а також поруч із ним дійсно стояв автомобіль хлібовозки, водій якого так само в протоколі зазначив про те, що автомобіль позивача перевищив швидкість, адже відразу пролунав гучний сигнал, і це привертає увагу, а інших автомобілів зовсім не було на дорозі. Вони з водієм хлібовозки тому і звернули увагу саме на це – інших автомобілів на дорозі не було взагалі. Там, де вони стояли, було добре освітлення, що навіть документи читати можна було без ліхтарика.
У суду немає підстав не довіряти вказаному свідку, адже хоча він і є працівником ДАІ – і на це вказує позивач у позові, але ж позивач в своїх письмових поясненнях в протоколі нічого не зазначає про інший автомобіль джип, чия швидкість начебто зафіксована.
То такого твердження позивача суд ставиться критично і розцінює це як спосіб уникнути відповідальності за скоєне.
Крім того, позивачем надано суду письмові докази, які досліджені у удовому засіданні, а саме: свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Беркут» № 0801116, дійсний до 22.03.11 р. /а.с. 12/, а також відомості обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом відповідача /а.с. 13-16/; відомості про видачу відповідачу саме цього прилажу /а.с. 17/.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача. Так, він сам у своїх поясненнях засвідчив перевищення швидкості, проте заперечує що це його швидкість.
Щодо начебто відсутності знаків, які б обмежували швидкість у вказаному місці, то це не заслуговує на увагу, адже район автовокзалу на вул.. Ростовська є зоною населеного пункту.
За таких обставин, оцінюючи надані відповідачем докази у сукупності, суд доходить висновку, що немає підстав не довіряти рішенню службової особи.
До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень.
Таким чином, суд доходить висновку про доведеність у судовому засіданні того, що позивачем було порушено п.п. 12.9.б ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КпАП України. Тому дії відповідача по винесенню постанови серії ВВ № 0417247 про накладення на позивача адмінстягнення у вигляду штрафу у сумі 340 грн. є законними, а підстави для скасування постанови відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 1 КпАП України, п.п. 12.9.б Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Віннікова Едуарда Михайловича про відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова