справа № 2 – 3562/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі Щербак А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни
В С Т А Н О В И В
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області (далі УПФУ) про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, в якому просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплату пенсії з 12 січня 2005 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, посилаючись на те, що він з 24 лютого 1998 являється інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, а відповідач своїм рішенням про відмову у перерахунку від 26 липня 2010 року за № 82 порушив його пенсійні права. Просить розглянути справу за його відсутністю (а.с.1- 2)
Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він посилається на те, що дійсно ОСОБА_1 з 24 лютого 1998 року визнаний інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 19 липня 2010 2010 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни, рішенням № 82 від 26 липня 2010 року в перерахунку підвищення до пенсії позивачу відмовлено.
В обґрунтування правильності своїх дій УПФУ поясняє:
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року набрав чинності з 01 січня 1994 згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Цією ж постановою Верховна Рада доручила Кабінету Міністрів України до 1 січня 1994 прийняти необхідні нормативні акти щодо застосування зазначеного Закону.
Відповідно до п. 7 постанови КМУ від 16 лютого 1994 року № 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, що має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на котрих поширюється чинність цього Закону, після прийняття останнього пільги надаються з дня звернення.
Редакцією Закону від 22 грудня 1995 року, яка набрала чинності з 02 січня 1996 року, встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком (частина 3 статті 13).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до частини 4 статті 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і додаткових пенсій, здійснювався виходячи з розміру пенсії за віком 19,91 грн.
Згідно із Законом України від 05 жовтня 2005 "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: "інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам 1 групи -у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи - у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи - у розмірі ЗО процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність."
Намагання позивача визначити відповідність зазначених змін до Закону нормам Конституції України не може бути прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Зазначені норми Закону протягом 2006-2009 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.
Посилання позивача на положення Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та "Про пенсійне забезпечення" при вимозі перерахунку пенсії за минулий період недоречне, оскільки зазначена норма передбачає випадки виплати нарахованої, але не отриманої суми пенсії. Пенсія та підвищення до пенсії позивачу нараховано і виплачено в розмірах, встановлених діючим законодавством.
Строки перерахунку пенсії визначено статтею 45 зазначеного Закону (з першого числа місяця, в якому заявник звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа).
Крім того, для звернення до суду із заявою про перерахунок підвищення до пенсії з 12 січня 2005 року позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, на застосуванні якого при розгляді справи УПФУ наполягає.
На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову, справу розглянути за відсутності представника управління (а.с.11).
У судове засідання сторони не з’явилися, тому суд, дослідивши докази у їх сукупності та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що базується на засадах відносності та припустимості доказів, доходить висновку вважати позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 з 24 лютого 1998 року визнаний інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.3). 19 липня 2010 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни (а.с.4), рішенням № 82 від 26 липня 2010 року в перерахунку підвищення до пенсії позивачу відмовлено (а.с.5).
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (в редакції що була чинною до 01 липня 2006 року) передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам II групи в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком. III групи в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти гарантії» передбачено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.
Порядок вирахування мінімального розміру пенсії за віком передбачений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року (набрав чинності 1 січня 2004 року).
Так, ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, яка є чинною з 12 січня 2005року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Посилка позивача на те, що відповідач починаючи з 12 січня 2005року всупереч ст. 22 Конституції України проводить нарахування надбавки до пенсії ні в розмірі 200% (350%) мінімальної пенсії за віком, як це було встановлено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції що діяла до 01.07.2006р.) необгрунтована, з наступних підстав:
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року N 2939-ІУ, який набрав чинності, згідно пункту 1 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 1 січня 2006 року, частина 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в новій редакції наступного змісту: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: III групи— ЗО процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Але, враховуючи, що Конституційний Суд України, якому ст. 47 Конституції України надано право вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України до теперішнього часу не приймав рішення про неконституційність Закону України від 5 жовтня 2005 року, то у суду немає підстав вважати, що відповідач неправомірно здійснював виплату та виплачує підвищення до пенсії у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01 січня 2006 року і до теперішнього часу.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та сплату пенсії з 12 січня 2005 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, підлягають частковому задоволенню лише за період з 12 січня по 01 січня 2006 року в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком як інваліду війни 3-ї групи.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 р. базовим для обчислення розміру спірної пенсії слід брати суму 19 грн. 91 коп., на увагу не заслуговують, оскільки з вказаної Постанови не вбачається, що вона визначає мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення підвищеного розміру пенсії.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1 -21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України, зазначалося, що пільги, компенсації. гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Крім того, вимоги ст. 257 ЦК України, на застосуванні якого при розгляді справи УПФУ наполягає, на дані правовідносини не розповсюджуваються відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з 12 січня 2005 року по час, коли діяв Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року в колишньої редакції, тобто до 01 січня 2006 року.
Керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 55, 92, 152 Конституції України, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (в редакції що була чинною до 01 липня 2006 року), ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі ст.ст. 3, 8, 15, 82, 118, 119 ЦПК України, ст..ст. 15,16 ЦК Украини
В І Р Е Ш И В:
Позовнi вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області провести перерахунок та сплату пенсії ОСОБА_1 з 12 січня 2005 року по 1 січня 2006 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути нижчим встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність, в інший частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнаті